Бенефіцій церковний
Бенефі́цій церко́вний (від лат. beneficium — благодіяння) — у канонічному праві Католицької церкви (до 1983) — право на отримання доходів від церковної посади; а також саме поняття церковної посади (зазвичай наданої за заслуги перед Церквою), з якою пов’язане отримання доходів.
Термін запозичений з римського права.
Попередній щодо чинного Кодекс канонічного права (лат. Codex iuris canonici, діяв у 1917–1983) виділяв кілька видів бенефіцій: консисторські й неконсисторські; резиденційні (пов’язані з необхідністю перебувати у певному місці) й нерезиденційні; світські й чернечо-орденські; тимчасові й пожиттєві тощо.
Другий Ватиканський собор визнав систему бенефіцій анахронізмом, було схвалено рішення її реформувати або усунути. Новий Кодекс канонічного права, уведений в дію з 1984, не передбачає систему бенефіцій. Згадка про неї міститься лише в двох канонах. Так, канон 1272 санкціонує, що конференції єпископів у тих регіонах, де дотепер існують церковні бенефіції, мусять у такий спосіб управляти ними (за погодженням з Апостольським престолом), щоби доходи від них і самі ці бенефіції поступово переходили до спеціальних закладів. Канон 1274, § 1 закріплює, що в кожній дієцезії має існувати особливий заклад, який збиратиме майно і пожертвування з метою забезпечити утримання кліриків, які здійснюють служіння в цій дієцезії.
Попри офіційне скасування системи бенефіцій, в окремих країнах (за рішенням конференції єпископів і за згоди Ватикану) вона продовжує існувати (напр., в Австрії).
Література
- Codex Iuris Canonici. URL: http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/cic_index_la.html
- New Commentary on the Code of Canon Law / Ed. By J. B. Peal et al. New York : Paulist Press, 2000. 1984 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенефіцій церковний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенефіцій церковний (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2021
