Белл Бернелл, С'юзен Джоселін

Белл Бе́рнелл, С’ю́зен Джо́селін (англ. Bell Burnell, Susan Jocelyn; прізвище у дівоцтві — Белл; нар. 15.07.1943, м. Белфаст, Північна Ірландія, Велика Британія) — астроном, астрофізик, першовідкривач нового класу астрономічних об’єктів — пульсарів, організаторка й популяризаторка науки.

Белл Бернелл, С'юзен Джоселін (Bell Burnell, Susan Jocelyn)
Народження	15.07.1943
Місце народження	Белфаст
Alma mater	Глазго університет
Місце діяльності	Велика Британія
Напрями діяльності	астрономія, астрофізика, популяризація науки

Життєпис і діяльність

Походила з релігійної родини протестантів (квакерів). Навчалася в школі-пансіоні для дівчат із квакерських родин у м. Йорку (Велика Британія). З дитинства зацікавилася астрономією та фізикою.

Закінчила Глазго університет зі ступенем бакалавра натурфілософії (фізики) з відзнакою (1965), аспірантуру Кембриджського університету зі ступенем доктора філософії (1969).

Після одруження змінила прізвище на Белл Бернелл (1968).

Під час навчання в аспірантурі працювала (з 1967) у складі дослідницької команди радіотелескопа «IPS Array» (англ. Interplanetary Scintillation Array, також відомий як Pulsar Array), створеного для вивчення квазарів. Збираючи матеріал для дисертації, у серпні 1967 виявила й розрізнила сигнали від невідомого класу астрономічних об’єктів із різних ділянок неба, переконала наукового керівника Е. Г’юїша продовжити дослідження. Перші повідомлення про відкриття нейтронних зір, що обертаються та є джерелом пульсуючого електромагнітного випромінювання, опубліковано в лютому 1968. У підсумку це відкриття стало підставою для вручення Е. Г’юїшу Нобелівської премії з фізики (1974) із формулюванням «за визначальну роль у відкритті пульсарів». Відсутність прізвища Белл Бернелл серед лауреатів премії викликала негативну реакцію наукової спільноти.

Провадила педагогічну й наукову діяльність у Саутгемптонському університеті (1968–1973), Університетському коледжі Лондона (1974–1982), Королівській обсерваторії в Единбурзі (1982–1991). Одночасно працювала викладачем і консультантом (1973–1987), професором фізики (1991–2001) у громадському Відкритому університеті.

Декан Університету Батау 2001–2004. Вела науково-викладацьку діяльність як запрошений професор Принстонського університету, Оксфордського університету.

Виконувала вагомі науково-організаційні повноваження: президент Королівського астрономічного товариства (2002–2004), Інституту фізики (2008–2010), Королівського товариства Единбурга (2014–2018; перша жінка на цій посаді).

Віце-канцлер Триніті-коледжу в м. Дубліні, з 2018 і до виходу на пенсію — канцлер (ректор) Університету Данді (Шотландія).

Популяризатор науки. У публічних лекціях і публікаціях порушує тему співвідношення наукових поглядів і релігійних переконань ученого.

Визнання

Отримала численні відзнаки й нагороди за вагомі наукові відкриття, непересічний внесок в астрофізику та астрономію.

Медаль А. Майкельсона (1973). Медаль Гершеля (1989). Королівська медаль (2015). Золота медаль Вищої ради з наукових досліджень (2015). Гранд-медаль Французької академії наук (АН, 2018). Медаль Коплі (2021). Золота медаль Королівського астрономічного товариства (2021).

Командор Ордена Британської імперії (1999) за заслуги в астрономії, піднесена до рангу Дами-командора Ордена Британської імперії (2007).

Премія і медаль Р. Оппенгеймера (1978). Премія Б. М. Тінслі (1986). Премія М. Фарадея (2010). Премія за прорив у фундаментальній фізиці (2018; грошову нагороду в 3 млн доларів спрямувала на створення фонду для допомоги фізикам-початківцям). Премія і медаль Ж. Жанссена (2022).

Член Лондонського королівського товариства (з 2003), Единбурзького королівського товариства (з 2004). Іноземний член Національної академії наук США (2005), Американського філософського товариства (2016), Американського астрономічного товариства (2020).

2016 Інститут фізики перейменував свою нагороду для жінок-фізиків на медаль і премію Джоселін Белл Бернелл.

Удостоєна почесних ступенів від понад 35 інституцій.

Додатково

Белл Бернелл стала героїнею першої частини британської документальної телепрограми Бі-Бі-Сі «Прекрасні уми» (англ. «Beautiful Minds», 2010).
2013 увійшла у перелік найвпливовіших жінок Великої Британії (за версією Бі-Бі-Сі).

Праці

Observation of a Rapidly Pulsating Radio Source // Nature. 1968. № 217 (5130). Р. 709–713. (у співавт.)
So Few Pulsars, So Few Females // Science. 2004. № 304 (5670). Р. 489.
Pulsars 40 Yearson // Science. 2007. № 318 (5850). Р. 579–581.
A Quaker Astronomer Reflects: Can a Scientistalsobe Religious? Kenmore : Quakers Australia, 2013. 48 р.

Література

McGrayne Sh. B. Nobel Prize Women in Science: Their Lives, Struggles, and Momentous Discoveries. 2nd ed. New York : Carol Publishing Group, 1998. 451 p.
Yount L. A to Z of Women in Science and Math. New York : Facts on File, 2007. Р. 24–25.
Coroniti F. V., Williams G. A. Jocelyn Bell Burnell // Out of the Shadows: Contributions of Twentieth-Century Women to Physics. Cambridge : Cambridge University Press, 2010. 498 p.
Croucher J. S. Women of Science: 100 Inspirational Lives. Stroud : Amberley Publishing, 2019. 352 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Белл Бернелл, С'юзен Джоселін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Белл Бернелл, С'юзен Джоселін (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2023