Беленус

Бе́ле́нус (Белінус, Белемнос, Беленос, Бель та ін.; кельт. Belenus, Belenos, Belinus, Belus — ймовірно, світлий, сяйний, яскравий) — у кельтській міфології — бог світла, вогню, зцілення.

Одне з найпоширеніших і найдавніших загальнокельтських божеств.

Переважають два погляди щодо функцій божества: за першим, Беленус постає як солярний бог (див. Солярний культ), за другим — передусім як бог світла, благодатного вогню, покровитель худоби і скотарства (при цьому заперечується його роль як бога сонця). У римський період був ототожнений з Аполлоном. Вважався богом-цілителем, покровителем термальних джерел.

За припущенням, саме з його культом було початково пов’язане свято Белтейн (Beltane; відзначалося в ніч проти 1 травня). Цього дня друїди розпалювали багаття, поміж якими проганяли худобу, що символізувало її очищення і захист перед вигоном на літні пасовища.

Відомо чимало присвят Беленусу, що свідчить про популярність його культу. Серед місць поклоніння: колодязі з термальною водою в Сент-Сабіні (тепер регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція), що були присвячені Аполлону Беленусу, написи й зображення у містах Аквілеї, Римі, Ріміні (усі — Італія), Німі (тепер регіон Окситанія, Франція) тощо. Дійшло кілька галльських написів, зокрема у містах Сен-Шамасі, Марселі, Сен-Ремі-де-Провансі (усі — Франція). Це підтверджує, що Беленуса шанували на теренах теперішньої Північної Італії, Південної Франції, Австрії, Іспанії, Британії тощо.

Згаданий не тільки в римських, а й у християнських джерелах, зокрема у Тертулліана.

Припускають, що від імені божества походять численні географічні назви, антропоніми.

Література

Maier B. Dictionary of Celtic Religion and Culture. Suffolk : The Boydell Press, 2000. 338 p.
Celtic Culture: A Historical Encyclopedia : in 5 vol. / Еd. by J. T. Koch. Santa Barbara; Oxford : ABC-Clio, 2005. Vol. 1. P. 195.
О гОґейн Д. Історія кельтів / Пер. з англ. Т. Бойко. Київ : Видавництво Жупанського, 2011. 240 с.