Бек, Ульріх

Beck-St-Gallen-Symposium.png

Бек, У́льріх (Beck, Ulrich; 15.05.1944, м. Штольп, тепер м. Слупськ, Поморське воєводство, Польща — 01.01.2015, м. Мюнхен, Німеччина) — соціолог та політичний філософ, автор концепцій «рефлексивної модернізації» і «суспільства ризику», почесний професор Університету Ювескюля (з 1996), Мадридського університету (з 2007), Університету Лозанни (з 2011), Буенос-Айреса (з 2013) та ін.

Бек, Ульріх

(Beck, Ulrich)

Народження 15.05.1944
Місце народження Штольп, тепер м. Слупськ, Поморське воєводство, Польща
Смерть 01.01.2015
Місце смерті Мюнхен
Напрями діяльності соціолог та політичний філософ, автор концепцій «рефлексивної модернізації» і «суспільства ризику»


Життєпис

Народився у сім’ї морського офіцера. Згодом родина переїхала на захід Німеччини, до м. Ганновера.

1961–1962 навчався за обміном у м. Спрінгфілді (штат Міннесота, США), де здобув середню освіту. Після служби у Військово-морському флоті 1966 вивчав право у Фрайбурзі упродовж одного семестру. З 1966 вивчав соціологію, філософію, психологію та політологію в Мюнхенському університеті. 1972 здобув ступінь доктора філософії.

1973–1979 працював асистентом в дослідницькому підрозділі Мюнхенського університету, при кафедрі фахівця з соціології праці та соціальної структури К. М. Больте.

1979 отримав кваліфікацію викладача університету з дисертаційною хабілітацією.

1979–1981 — професор кафедри соціології Вестфальського університету імені Вільгельма (м. Мюнстер), 1981–1992 — Університету ім. О. Фрідріха (м. Брамберг). Водночас з 1980 був редактором журналу «Созьяле вельт» («SozialeWelt»; «Соціальний світ»).

1989–1990 — співробітник Інституту культурології в м. Ессені.

З 1992 до своєї смерті Бек був професором соціології та директором Інституту соціології Мюнхенського університету.

Викладав як запрошений професор у Лондонській школі економіки (1997).

Був членом Виконавчої ради Німецького товариства соціології (1992–2015).

1999–2009 — речник Науково-дослідного Центру спільних досліджень рефлексивної модернізації 536 — міждисциплінарного консорціуму з чотирьох університетів у районі м. Мюнхена, що фінансується та контролюється Німецьким дослідницьким фондом.

Член опікунської ради Єврейського центру в Мюнхені та член німецького ПЕН-клубу.

Наукова діяльність

За життя був одним з найцитованіших соціологів у світі. Автор численних книг і понад 150 статей. Особливу популярність принесли йому роботи з періодизації модерної епохи та комплексного дослідження сучасної глобалізації.

Найвідоміші роботи: «Суспільство ризику. На шляху до другого модерну» (1992), «Рефлексивна модернізація. Політика, традиція та естетика в сучасному суспільному порядку» (1994), «Реінвенція Росії. Політика. Сучасність. Переосмислення сучасності у глобальному суспільному порядку» (1997), «Що таке глобалізація?» (1997), «Демократія без ворогів» (1998).

Вивчав модернізацію, екологічні питання, індивідуалізацію, глобалізацію. Досліджував зміни в умовах праці у великих глобальних капіталістичних відносинах, зменшення впливу професійних союзів та гнучкість трудового процесу, створив нову теорію, що вкорінена в концепції космополітизму.

Запропонував низку нових термінів для німецької та англомовної соціології — «суспільство ризику», «другий модерн», «рефлексивна модернізація» та «бразилянізація» тощо. На його думку, все сучасне політичне мислення походить від методологічного націоналізму політичної думки й соціології (та інших соціальних наук).

Досліджував найважливіші тенденції розвитку глобалізації. Цьому присвячена його книга «Що таке глобалізація?» (1997). З позицій соціології він показав, що перед сучасним суспільством стоять проблеми, які вимагають створення нових концепцій держави і суспільства. На його переконання, глобальний капіталізм підриває основи демократичних свобод, радикалізуючи соціальну нерівність і підриваючи принципи соціальної справедливості та безпеки.

Як громадський діяч та інтелектуал, Бек брав участь у дебатах про Європейський Союз, зміни клімату та ядерну енергетику.

Він та його міжнародна дослідницька група працювали над дослідницьким проектом «Методологічний космополітизм — в лабораторії змін клімату». Проект сприяв міжнародній науковій співпраці з різними дослідницькими центрами в Східній Азії.

Нагороди і визнання

Відзначений почесною нагородою за заслуги в області культури м. Мюнхена (1996), нагородою Німецько-британського форуму (1997).

Лауреат премії Німецького товариства соціології (2004), премії Шадара (2005), Премії Отто фон дер Габленца (2014) та ін.

Додатково

Протягом 25 років Бек працював над вирішенням такого питання: як соціально-політичні думки та дії в умовах радикальних глобальних змін (руйнування довкілля, фінансова криза, глобальне потепління, криза демократії та інституцій національних держав) переплітаються в новій сучасності. Радикалізована сучасність, для Бека, атакує власні основи. Такі інституції, як національна держава та сім’я, глобалізуються «зсередини».

Теорія рефлексивної модернізації виходить із основної ідеї про те, що у сучасну індустріальну епоху піднесення породжує по всьому світу побічні ефекти. Бек робить висновок, що створення багатств у розвинутих країнах супроводжується створенням ризиків. Концепція «суспільства ризику» була розроблена Беком та Е. Гідденсом протягом 1980-х. На думку Бека і Гідденса, традиційна індустріальна класова структура сучасного суспільства розпадається. Глобалізація створює ризики, які турбують людей усіх класів (наприклад, радіоактивність, забруднення і навіть безробіття). Заможні домогосподарства діють, щоб захистити себе від цих ризиків, але не можуть цього зробити; наприклад, від глобальних змін довкілля. Бідні страждають від них. Він зазначає, що ризики є також соціально побудованими, а деякі з них сприймаються як небезпечніші, оскільки вони частіше обговорюються в засобах масової інформації (наприклад, тероризм). Суспільство ризиків призводить до аналізу ризиків, викликаючи упередження.

Твердження Бека викликали суперечки й підігрівали дискусії між політиками, вченими й публіцистами про «другий модерн» — так він називав сучасну епоху технічних і суспільних змін, нових можливостей, які з’явилися завдяки збільшенню політичної та особистої свободи.

Праці

  • Risikogesellschaft. Auf dem Weg in Eine Andere Moderne. Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 1986. 396 S.
  • Gegengifte: Die Organisierte Unverantwortlichkeit. - Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 1988. 324 S.
  • Reflexive Modernization. Politics, Tradition and Aesthetics in the Modern Social Order. Cambridge: Polity Press, 1994. 225 р.
  • Was ist Globalisierung? Irrtümer des Globalismus – Antworten auf Globalisierung. - Frankfurt a. M.: Suhrkamp, 1997. 267 S.
  • Schöne Neue Arbeitswelt. Vision: Weltbürgergesellschaft. Frankfurt a. M., Campus, 1999. 255 S.
  • Das Deutsche Europa. Berlin, Suhrkamp, 2012. 80 S.
  • Democracy Without Enemies. Cambridge: Polity Press, 1998. 200 p.
  • Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова політична економія / пер. з нім. Олександра Юдіна. 2-е видання. К.: Nika – Tsentr, 2015. 404 с.

Література

  1. For Analytical Potential of a Popular Sociological Time Diagnosis, Ruhr-University Bochum, Hans Magnus Enzensberger, Mediocrity and Madness. A Proposal to Goodness, Trans, Mediocrity and Madness. Collected Distractions, Suhrkamp Frankfurt am Main 1988, pp. 250-276.
  2. Albrecht R. Differentiation - Pluralization - Individualization: Make-up Process in the German Society / Trade Union Monatshefte, Vol 41, 1990, No. 8. 12 p.
  3. Hondrich K.O. The Dialectic of Collectivization and Individualization – the Example of Couple Relationships / From Politics and History, H. 53, 1998 [25th December 1998], pp. 3-8.
  4. Kron T. Individualization and Sociological Theory / Leske + Budrich, Opladen 2000, pp. 219-239.
  5. Poferl A. Ulrich Beck's Cosmopolitan Project / A. Poferl, N. Sznaider. On the Way to Another Sociology, Nomos, Baden-Baden 2004, pp. 15-48.
  6. Пасісниченко В.Л. Ульріх Бек: від «суспільства ризику» до «соціології космополітизації» / В. Л. Пасісниченко, І. М. Пасісниченко // Сучасне суспільство. 2013. Вип. 1. С. 68-75. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/cuc_2013_1_9
  7. Черних Г.А. Особливості застосування З.Бауманом та У.Беком соціологічних метафор «індивідуалізоване суспільство» та «суспільство ризику» при досліджені індивідуалізації соціальних практик // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2014. Вип. С. 36-43. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apspp_2014_3_7
  8. Кононов І.Ф. Ідеї Ульріха Бека в контексті сучасних методологічних пошуків у світовій соціології // Вісник ХНУ імені В. Н. Каразіна «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». 2019. Вип. 42. С. 20-34. Режим доступу: https://periodicals.karazin.ua/ssms/article/view/14852

Автор ВУЕ

Г. А. Черних


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Черних Г. А. Бек, Ульріх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бек, Ульріх (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ