Безпека економічна суб’єкта господарювання

Безпе́ка економі́чна суб’є́кта господарюва́ння — стабільно прогнозована у часі ситуація, яка склалася в результаті виробничого відтворення суб’єкта господарювання; характеристика його спроможності як учасника ринку виконувати необхідні та суспільно корисні функції, використовувати шляхи і можливості реалізації власних бізнесових інтересів, місії та завдань наявними обсягами своїх економічних ресурсів у конкурентному середовищі під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників.

Історична довідка

За часів СРСР економічною безпекою опікувалася держава, розподіляючи ресурси між суб’єктами господарювання і примусово регулюючи їхню чисельність (суб’єкт господарювання — юридична особа (незалежно від форм організаційно-правової та власності) чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю).

В Україні теорію економічної безпеки підприємництва вивчають з початку 1990-х, коли планова економіка країни почала трансформуватися в економіку ринкову.

Характеристика

Механізм гарантування економічної безпеки суб'єкта господарювання — це системи цілей, принципів, методів і важелів, що у випадку очікування або негативного збурювального процесу уможливлюють перетворення руху економічних ресурсів на рух засобів захисту, спрямований на мінімізацію ризиків і загроз господарській діяльності.

Стан економічної захищеності суб’єкта господарювання характеризують такі складники (структурні одиниці):

Показники економічної безпеки суб’єкта господарювання:

  • фінансово-економічні (згідно з фінансово-економічним аналізом);
  • інтелектуально-кадрові (за даними кадрового менеджменту);
  • техніко-технологічні (дані про технічну і технологічну оснащеність);
  • охоронні (показники колективної та індивідуальної безпеки, збереження майна, екологічні).

Принципи та вимоги

Основні принципи гарантування економічної безпеки суб’єкта господарювання:

  • безперервність (господарська діяльність суб’єктів підприємництва є динамічною, їй притаманна швидка зміна ситуацій і впливів, тому процес гарантування економічної безпеки теж повинен бути повсякчасним і відповідно змінливим);
  • плановість (економічна безпека потребує використання різних видів ресурсів, процес їх накопичення і розподілу не може бути спонтанним і хаотичним);
  • достатність (залучення ресурсів на потреби економічної безпеки повинно бути мінімальним, але достатнім для захисту суб’єкта господарювання від впливу негативних чинників і попередження загроз);
  • осяжність (цілі, методи, заходи і ресурси економічної безпеки повинні бути чітко визначені як на короткостроковий, так і на довгостроковий періоди діяльності суб’єкта підприємництва);
  • адекватність (методологічна, методична і ресурсна база економічної безпеки повинні відповідати меті, виду, задачам, обсягам господарської діяльності);
  • терміновість (гарантування економічної безпеки охоплює всі цикли життєдіяльності суб’єкта господарювання, починаючи з його створення);
  • незалежність (вимоги та гарантування економічної безпеки не можуть бути підпорядкованими і другорядними, залежними від суб’єктивних чинників; вони випливають з об’єктивних потреб і умов господарювання).

Позитивний результат досягнення економічної безпеки суб’єкта господарювання можливий за умови комплексного виконання наступних вимог:

  • законності господарської діяльності суб’єкта підприємництва, заходів і методів гарантування його економічної безпеки;
  • рівноваги (опір захисту повинен відповідати напору загрози; перевищення опору веде до необґрунтованого збільшення витрат на економічну безпеку);
  • оптимальності (захист суб’єкта підприємництва не повинен бути завадою для ведення ним господарської діяльності, при цьому суб’єкт повинен бути у безпеці);
  • результативності (методи і засоби гарантування економічної безпеки за умов використання повинні бути максимально ефективними);
  • достатності (суб’єкт господарювання повинен бути убезпечений від усіх без винятку суттєвих загроз);
  • відповідності (результативність захисту суб’єкта підприємництва повинна відповідати встановленим вимогам);
  • відкритості (процес гарантування економічної безпеки не повинен приводити до повної або часткової ізоляції суб’єкта господарювання, процедури захисту повинні бути прозорими і зрозумілими);
  • упорядкованості (гарантування безпеки економічної суб’єкта господарювання повинно проводитися з дотриманням визначених правил і процедур).

Джерела

  1. Господарський кодекс України: станом на 22 січ. 2021 р. Харків : Право, 2021. 202 с.

Література

  1. Білошкурська Н. В. Економіко-організаційний механізм формування економічної безпеки підприємства: принципи побудови, функції, структура // Економіка та держава. 2013. № 12. С. 24–29.
  2. Барановський О. І. Філософія безпеки : в 2 т. Київ : Університет банківської справи, 2014. Т. 1: Основи економічної і фінансової безпеки економічних агентів. 831 с.
  3. Сніщенко Р. Г. Проблеми економічної безпеки господарюючих суб’єктів в умовах нестабільності. Тернопіль : Тернопільський національний економічний університет, 2019. 273 с.
  4. Пристемський О. С., Гривківська О. В., Сакун А. Ж. Теоретичні та методологічні аспекти економічної безпеки підприємств // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (економічні науки). 2023. № 1 (47). С. 106–115.

Автор ВУЕ

Р. Г. Сніщенко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сніщенко Р. Г. Безпека економічна суб’єкта господарювання // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека економічна суб’єкта господарювання (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
04.05.2024

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶