Басівське городище

Загальний план Басівського городища за Д. С. Гречком, Є. М. Осадчим, О. О. Крютченком. 2019

Ба́сівське городи́ще — пам’ятка археології національного значення (від 2009), розташована за 2 км на південний захід від с. Басівка Роменського району Сумської області, Україна.

Історична довідка

Частково на території пам’ятки знаходиться с. Пшінчине Роменського району. Уперше городище згадано в праці «Городища, кургани, довгі (змієві) вали в басейні Сули» (рос. «Городища, курганы длинные (змиевы) валы в бассейне Сулы»; 1901) В. Ляскоронського. Частини Басівського городища 1906 досліджував М. Макаренко. Матеріали досліджень втрачено.

1947, 1957 та 1959 на пам’ятці працювала археологічна експедиція Інституту археології АН УРСР (тепер Інститут археології НАН України) під керівництвом В. Іллінської (1920; тепер Росія — 1979; тепер Україна).

1992–1994 пам’ятку досліджували науковці експедиції «Сула» Інституту археології НАН України; керівник Ю. Болтрик (нар. 1950; тепер Україна). Матеріали з досліджень В. Іллінської та Ю. Болтрика зберігають у фондах Державного історико-культурного заповідника «Посулля» та фондах Інституту археології НАН України.

Від 2020 городище досліджує А. Корж (нар. 1994; Україна).

Басівське городище взято під охорону рішенням постанови Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 (Охоронний номер 180023-Н).

Характеристика

План центральних укріплень Басівського городища за А. А. Корж. 2022

Загальна площа пам’ятки — близько 170 га. На 2023 досліджено 1318 м².

Басівське городище складається із двох частин — центральних укріплень, що становлять ядро, та великої напільної ділянки. Центральні укріплення «Башта», «Аршавське» та «Малий городок» займають три миси, утворені безіменними струмками [праві притоки р. Хмелівка (права притока р. Сули)].

Культурний шар має товщину від 0,5 м на «Аршавському» та «Малому городку», до 3 м — західна частина «Башти».

Культурна приналежність пам’ятки: побудову захисних споруд і час існування городища відносять до епохи раннього залізного віку (друга половина 6 — початок 3 ст. до н. е.). На центральних укріпленнях також присутні культурні нашарування: зарубинецької культури (3 ст. до н. е. — 2 ст. н. е), черняхівської культури (1–5 ст. н. е.) та роменської культури (8–10 ст. н. е).

Основні знахідки представлені фрагментами ліпного глиняного посуду, знаряддями праці, що свідчать про побут та заняття жителів Басівського городища. Рідше трапляються залізні та бронзові прикраси. На «Башті» та «Малому городку» знайдено багато фрагментів амфор та столового посуду античного виробництва. Трапляються монети античних держав Північного Причорномор’я.

Значення

Басівське городище — найбільша поселенська пам’ятка Посульського регіону скіфського часу. Пам'ятка національного значення зазнає руйнувань (особливо центральне укріплення «Башта»).

Література

1. Макаренко Н. Е. Отчет об археологических исследованиях в Полтавской губернии в 1906 г. // Известия археологической комиссии. 1907. Вып. 22. C. 38–90.
2. Іллінська В. А. Басівське городище // Археологія. 1965. Т. 18. C. 48–76.
3. Болтрик Ю. В., Фиалко Е. Е. Басовское городище — центр Посульского узла памятников эпохи раннего железа // Древности. Харьков : Бизнес Информ, 1995. C. 40–43.
4. Корж А. А. Нові дослідження захисних споруд Басівського городища // Археологія і давня історія України. 2022. Вип. 1 (42). С. 131–140.

Автор ВУЕ

А. А. Корж

Покликання на цю статтю: Корж А. А. Басівське городище // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басівське городище (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2023