Бассані, Джорджо

Басса́ні, Джо́рджо (італ. Bassani, Giorgio; 04.03.1916, м. Болонья, Італія — 13.04.2000, м. Рим, Італія) — письменник, поет, сценарист, почесний член Американської академії мистецтв і літератури (з 1974), почесний професор університету Феррари (з 1992). Писав італійською мовою.

Бассані, Джорджо (Bassani, Giorgio)
Народження	1916
Місце народження	Болонья
Смерть	2000
Місце смерті	Рим
Напрями діяльності	письменик,сценарист

Життєпис

Народився у сім’ї лікаря. Дитинство та юність минули у м. Феррарі, де 1934 закінчив класичну середню школу «Людовіко Аріосто». Навчався гри на фортепіано, але у 17 років залишив музику та вирішив стати письменником. Закінчив факультет літератури Болонського університету (1939). Відтоді викладав у середній школі «Людовіко Аріосто», згодом через расові закони — у єврейській середній школі.

Учасник Руху Опору під час Другої світової війни. У травні — липні 1943 був заарештований та ув’язнений за антифашистську діяльність. Після звільнення жив у м. Флоренції під вигаданим ім’ям. У грудні 1943 переїхав до м. Рима.

Працював у Міністерстві праці, Управлінні у справах ветеранів (в обох —1946), головним редактором міжнародного літературного журналу «Боттеге Оскуре» («Botteghe Oscure»; 1948–1960), редактором журналу «Парагоне» («Paragone»; з 1953).

Викладав літературу в Морському інституті м. Неаполя (1949–1951), Школі мистецтв у м. Веллетрі (1951).

Був одним із засновників екологічної асоціації «Наша Італія» (1955), її президентом (з 1965), почесним президентом (з 1980).

Працював головним редактором видавництва Дж. Фельтринеллі (1956–1963), керував там серією «Літературна бібліотека».

Викладав історію театру в Національній академії драматичного мистецтва у м. Римі (1956–1967) на відділеннях акторів і режисерів. Співпрацював з газетами «Емпоріум» («L’Emporium»), «Корр’єре делла сера» («Corriere della Sera»), «Джорнале» («Il Giornale»), журналами «Мондо» («Il Mondo»), «Фієра Леттерарія» («La Fiera Letteraria»), «Леттература» («Letteratura»), «Спеттаторе італьяно» («Lo Spettatore italiano») та іншими.

Був муніципальним радником у м. Феррарі (з 1962).

Віце-президент Італійської радіотелевізійної компанії (РАІ), діяльність спрямовував насамперед на культурні програми (1964–1966).

На запрошення викладав в Університеті Індіани та Університеті Берклі (обидва — США, 1976), Університеті Торонто (Канада, 1979), Королівському університеті в Кінгстоні (Канада, 1980), університетах Парижа, Пуатьє і Бордо (усі — Франція, 1981).

Творчість

Перше опубліковане оповідання — «Класс ІІІ» («III Classe»; 1935). Уперше спробував описати м. Феррару в новелі «Концерт» («Un concerto»; 1938).

Оповідання «Рівнінне місто» («Una città di pianura»; 1940) через расові закони опублікував під псевдонімом Джакомо Марчі (узяв прізвище бабусі-католички та ім’я дяді).

Писав вірші, які вийшли у збірках: «Історії бідолашних закоханих» («Storie di poveri amanti)»; 1945), «Te lucis ante» (1947), «Інша свобода» («Un’altra libertà»; 1951), «Епітафія» («Epitaffio»; 1974), «У великій таємниці» («In gran segreto»; 1978). Усі поетичні твори, окрім перекладів (з Р. Л. Стівенсона, Р. Шара тощо) було об’єднано в один том «У риму та без» («In rima e senza»; 1982, премія Багутта, 1983).

Автор збірки антифашистських повістей «П’ять феррарських історій» («Cinque storie ferraresi»; 1956, премія Стрега),роману «Окуляри в золотій оправі» («Gli occhiali d’oro»; 1958), автобіографічного психологічного роману «Сад Фінці-Контіні» («Il giardino dei Finzi Contini»; 1962, премія Віареджо; екранізовано 1970, режисер В. Де Сіка), роману «Чапля» («L’airone», премія Камп’єлло), повісті «За дверима» («Dietro la porta»; 1964), збірки новел «Запах сіна» («L’odore del fieno»; 1972).

У творах описував життя м. Феррари (зокрема єврейської громади) за часів фашизму, війни та Опору. У пізніх творах зображував конфлікт між реальністю та ілюзіями, істиною та оманою тощо.

Опублікував збірку літературно-критичних статей «Підготовлені слова та інші статті про літературу» («Le parole preparate e altri scritti di letteratura»; 1966), збірку нарисів «За гранню серця» («Di là dal cuore»; 1984).

Написав низку кіносценаріїв для фільмів режисерів М. Сольдаті (1906–1999; Італія), Л. Вісконті, Л. Тренкера (1892–1990; Італія), В. Де Сіки та ін.

Перекладав твори Е. Хемінгуея, Вольтера, Ж.-А. Бернардена де Сен-П’єра (1737–1814; Франція) та ін. Твори Бассані перекладені англійською, іспанською, німецькою, каталонською, чеською, данською, фінською, французькою, польською, нідерландською, івритом, сербсько-хорватською мовами.

Нагороди та визнання

Лауреат премії Н. Закс (1969), Національної премії Л. Піранделло (1987), премії А. Фельтрінеллі (1992) та ін.

Кінофільм «Сад Фінці-Контіні» за однойменним романом Бассані отримав премію «Оскар» за найкращий іноземний фільм (1972), премію «Золотий ведмідь» Берлінського міжнародного кінофестивалю, премію «Давид ді Донателло» (обидві — 1971) та низку інших нагород.

Кавалер ордена Почесного легіону (1972).

У м. Феррарі іменем письменника названо муніципальну бібліотеку і парк, у м. Болоньї — вулицю.

2002 засновано Фонд Бассані у м. Феррарі.

До 100-річчя з дня народження письменника у м. Феррарі відкрито Центр бассанівських досліджень (2016).

Твори

Opere. Milano : Mondadori, 1998. 1952 p.
Racconti, diari, cronache (1935–1956). A cura di Piero Pieri. Milano : Feltrinelli, 2014. 272 p.
Poesie complete. Milano : Feltrinelli, 2021. 672 p.
Р о с. п е р е к л. — Ночь 1943 года // Итальянская новелла ХХ века. Москва : Художественная литература, 1969. 631 с.
Сад Финци-Контини. Москва : Текст, 2008. 314 с.
В стенах города. Пять феррарских историй. Москва : Текст, 2010. 272 с.

Література

Varanini G. Bassani. Firenze : La Nuova Italia, 1970. 92 p.
Dolfi A. Le forma del sentimento. Prosa e poesia in G. Bassani. Padova : Liviana, 1981. 118 p.
Frandini P. Giorgio Bassani e il fantasma di Ferrara. Manni : Lecce, 2004. 136 p.
Catania L. L’Italia fragile raccontata da Bassani. Viagrande : Algra, 2017. 96 p.
Della Corte R. Giorgio Bassani professore «fuori le mura». Roma : Aracne, 2017. 152 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бассані, Джорджо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бассані, Джорджо (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.11.2022