Барі, Генріх Антон де

Барі́, Ге́нріх Анто́н де (нім. Heinrich Anton de Bary; 26.01.1831, м. Франкфурт-на-Майні, Німеччина — 19.01.1888, м. Страсбург, тепер Франція) — лікар, ботанік, міколог, фітопатолог, один із основоположників мікології та фітопатології.

Барі, Генріх Антон де (de Bary, Heinrich Anton)
Народження	26.01.1831
Місце народження	Франкфурт-на-Майні
Смерть	19.01.1888
Місце смерті	Страсбург
Alma mater	Вільний університет Берліна
Місце діяльності	Німеччина
Напрями діяльності	фітопатологія

Життєпис

Народився в аристократичній родині, був одним з 10 дітей у сім’ї Е. фон Меєр-де Барі та А. Т. де Барі, заможного лікаря, що заснував і розвивав приватний ботанічний сад на орендованому в міста острові (на р. Майн). Батько хотів, щоб син також став лікарем, прищеплював любов до ботаніки, оскільки на той час лікарські рослини активно використовували в лікарській практиці. Після закінчення гімназії у м. Франкфурті-на-Майні батько відправив його вивчати медицину до Гайдельберзького університету. Згодом А. де Барі перевівся до Марбурзького університету імені Філіппа, 1850 — до Берлінського університету (тепер Вільний університет Берліна). 1853 отримав ступінь доктора з медицини (дисертація була присвячена статевому розмноженню рослин). Упродовж року мав медичну практику в м. Фрайбурзі, яку полишив заради продовження ботанічних досліджень і вивчення грибів: обійняв посаду приват-доцента в Тюбінгенському університеті Ебергарда Карла. Тут якийсь час працював помічником ботаніка, анатома рослин Г. Моля, під керівництвом якого пройшов габілітацію 1854.

1855–1866 очолював ботанічний напрям на посаді професора у Фрайбурзькому університеті, де заснував ботанічну лабораторію. 1867 змінив Д. Ф. Л. фон Шлехтендаля (1794–1866; Німеччина) на посаді професора ботаніки в Університеті м. Галле (тепер Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера), де заснував ще одну ботанічну лабораторію. Після смерті Шлехтендаля, який разом з Г. Молем заснував «Ботанічний журнал» («Botanische Zeitung»), А. де Барі спочатку став його співредактором, а потім одноосібним редактором.

Після Франко-німецької війни переїхав до м. Страсбурга; був призначений на посаду професора ботаніки Страсбурзького університету, де працював протягом 1872–1888. У 1872 був обраний першим ректором (президентом) після реорганізації цього навчального закладу.

Наукова діяльність

Перша книга (адресована фермерам і ботанікам) вченим опублікувано 1853 (у 22 роки); присвячена іржастим і сажковим грибам — патогенам, що викликали грибкові хвороби зернових культур. На той час ці дослідження були актуальними через значні економічні збитки внаслідок втрати врожаю від фітофторозу картоплі та мікозів хлібних злаків, які стали причиною голоду в багатьох регіонах Західної Європи. Учений спростував теорію про самозародження хвороб у рослинах і довів, що гриби є причиною захворюваності, а не наслідком. У 1865 встановив, що в життєвому циклі стеблової іржі пшениці беруть участь 2 хазяїна — пшениця і барбарис.

Уперше встановив (1866), що лишайники складаються з гриба і водорості й 1879 увів термін «симбіоз», описавши його як внутрішнє, взаємовигідне партнерство між двома організмами.

Провів дослідження слизовиків і вважав їх ближчими до найпростіших, ніж до основних груп грибів, виділив їх в окремий тип міксоміцетів (Mycetozoa). Описав способи статевого розмноження низки видів водоростей, вивчив життєві цикли багатьох грибів, відкрив статеве і нестатеве розмноження грибів шляхом мікроскопічного спостереження за різними стадіями розвитку, розробив їх класифікацію, якої значною мірою дотепер дотримуються сучасні мікологи. Його експериментальний підхід і концепція, заснована на теорії еволюції Дарвіна (див. Дарвінізм), стали основою філогенетичної таксономії грибів, що не могла бути реалізована дотепер. Одним із перших вивчав взаємодію паразит-хазяїн, продемонстрував шляхи проникнення грибів у тканини господаря, описав увесь процес зараження рослин грибами.

Написав підручник з порівняльної анатомії папоротей. На основі проведених експериментальних досліджень увів терміни «паразитизм», «гетероспорія» (різноспоровість у деяких рослин за розвитку різних за розмірами і функціональним призначенням спор), «гетероеція» (коли різні стадії розвитку залежать від різних рослин-господарів). Мав численні дослідження водоростей, лишайників, папоротей і вищих рослин. Автор понад 100 публікацій.

Визнання

З 1988 (від 100-річчя смерті А. де Барі) Німецьке фітомедичне товариство присуджує «Медаль Антона де Барі» за видатні наукові досягнення в галузі медичної ботаніки. На честь де Барі названо низку родів водоростей і грибів (Debarya, Baryeidamia, Debaryella, Debaryomyces, Neobarya), що тепер здебільшого визнані синонімічними.

Додатково

Де Барі був сучасним, майстерним, демократичним викладачем, пропагував самовпевненість, спостережливість, самоконтроль і критичну оцінку власних результатів і висновків. Його сучасно обладнану лабораторію в ботанічному інституті Страсбурзького університету відвідували багато вчених з усього світу, в ній навчались студенти з Європи й Америки, яких він особисто залучав. Його учнями були такі відомі вчені-фітопатологи, ботаніки, мікологи, альгологи, ліхенологи, як Р. Кох, П.-М.-А. Міларде (1838–1902; Франція), Ю. О. Брефельд (1839–1925; Німеччина), М. Воронін, В. Г. Фарлоу (1844–1919; США), Г. М. Ворд (1854–1906; Велика Британія), С. Виноградський.

Праці

Untersuchungen über die Brandpilze und die durch sieverursachten Krankheiten der Pflanzen mit Rücksicht auf dasGetreide und andere Nutzpflanzen. Berlin : Müller, 1853. 144 p.
Morphologie und Physiologie der Pilze, Flechten und Myxomyceten. Leipzig : W. Engelmann, 1866. 316 p.
Vergleichende Anatomie der Vegetationsorgane derPhanerogamen und Farne. Leipzig : W. Engelmann, 1877. 663 p.
De la symbiose // Revue Internationale des Sciences. 1879. № 3. P. 301–309.
Die Erscheinung der Symbiose. Strassburg : K. J. Trübner, 1879. 30 p.
Zur Kenntnis der Peronosporeen // Botanische Zeitung. 1881. № 36. P. 569–578.
А н г л. п е р е к л. — Comparative Anatomy of the Vegetative Organs of the Phanerogams and Ferns. Oxford : Clarendon Press, 1884. 659 p.
Comparative Morphology and Biology of the Fungi, Mycetozoa and Bacteria. Oxford : Clarendon Press, 1887. 525 p.

Література

Power F. B. Heinrich Anton DeBary // Botanical Gazette. 1888. Vol. 13. № 3. P. 59–60.
Sparrow F. K. Professor Anton Debary // Mycologia. 1978. Vol. 70. № 2. P. 222–252. URL: https://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00275514.1978.12020227
Isely D. One Hundred and One Botanistsly. Ames : Iowa State University Press, 1994. 358 p.
Пінчук Н. В., Вергелес П. М., Коваленко Т. М., Окрушко С. Є. Загальна фітопатологія / За ред. Н. В. Пінчук. Вінниця : Вінницький національний аграрний університет, 2018. 272 с.

Автор

Л. В. Зав’ялова

Покликання на цю статтю: Зав’ялова Л. В. Барі, Генріх Антон де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барі, Генріх Антон де (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.08.2023