Бартлетт, Пол Доті

Ба́ртлетт, Пол До́ті (англ. Paul Doughty Bartlett; 14.08.1907, м. Енн-Арбор, штат Мічиган, США — 11.10.1997, м. Лексингтон, штат Массачусетс, США) — хімік-органік, член Американської академії мистецтв і наук (з 1946), Національної академії наук США (з 1947).

Бартлетт, Пол Доті (Bartlett, Paul Doughty)
Народження	14.08.1907
Місце народження	Енн-Арбор
Смерть	11.10.1997
Місце смерті	Лексингтон
Alma mater	Гарвардський університет
Напрями діяльності	органічна хімія

Відзнаки
Медалі	Медаль А. В. фон Гофмана (1962), Медаль Вілларда Гіббса Американського хімічного товариства (1963), Національна медаль від президента Л. Джонсона (1968), медаль Джона Прайса Ветеріла від Інституту Фракліна (1970)

Життєпис

Виріс у м. Індіанаполісі (штат Індіана], США), навчався в місцевих державних школах]. 1928 закінчив коледж (з відзнакою) у м. Амгерсті (штат Массачусетс, США), отримав ступінь бакалавра. Вступив у Гарвардський університет, де 1931 здобув ступінь доктора філософії.

Працював в Інституті Рокфеллера в м. Нью-Йорку (1931–1932) та Міннесотському університеті (1932–1934). У 1934 повернувся в Гарвардський університет, працював на посадах викладача, доцента.

1946 став професором. 1972 вийшов на пенсію. 1974 почав викладати в Техаському християнському університеті (м. Форт-Верт, штат Техас, США).

Наукова діяльність

Автор близько 300 наукових робіт із хімії.

Досліджував кінетику та механізми органічних реакцій. 1936 засвідчив, що галогенування сполук органічних відбувається у дві стадії. Вивчав кінетику перегрупування Вагнера — Меєрвейна (англ. Wagner — Meerwein reaction).

Довів, що йони солей дiазонiю відповідають за реакцію азокопуляцiї, що призводить до утворення азобарвників (див. Барвники).

Разом із Р. Веландом синтезували та ідентифікували ді-т-бутил α-лактон (di-t-butyl α-lactone) унаслідок окислення ді-т-бутил-кетену озоном.

Досліджував кінетику вільнорадикальної полімеризації, запропонував (1943) ряд ініціаторів цієї реакції. Відкрив швидку реакцію взаємного перетворення йонів карбонія розгалужених парафінів (див. Алкани), що дало змогу пояснити механізм алкілювання вуглеводнів насичених.

1964 довів, що циклоприєднання флуорпохідних етилену до дієнів відбувається у дві стадії (через утворення бірадикалів). Досліджував механізм перетворення одних форм елементарної сірки в інші.

Визнання

Лауреат премій Американського хімічного товариства: для молодих хіміків (1938) та Премії Джеймса Флека Норріса (1969).

1962 отримав золоту медаль А. В. фон Гофмана від Німецького хімічного товариства;
1963 ― медаль Вілларда Гіббcа від Американського хімічного товариства;
1968 ― Національну медаль науки від президента Л. Джонсона;
1970 ― медаль Джона Прайса Ветеріла від Інституту Фракліна (м. Філадельфія, штат Пенсильванія, США).

Член Німецької національної академії наук Леопольдина (з 1969), Американського філософського товариства (з 1978); почесний член Лондонського хімічного товариства та Швейцарського хімічного товариства (обидва ― з 1969).

Мав почесні наукові ступені в Амгерстському коледжі, а також у Чиказькому університеті, Паризькому університеті, Університеті Монпельє (Франція) та ін.

Праці

Nonclassical Ions. New York : W. A. Benjamin, 1965. 560 p.

Література

Westheimer F. Paul Doughty Bartlett // Biographical Memoirs : in 91 vol. Washington : The National Academies Press, 1998. Vol. 75. P. 24–37.
Westheimer F. Paul Doughty Bartlett (1907–1997) // Proceedings of the American Philosophical Society. 1998. Vol. 142. № 3. P. 446–456.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Бартлетт, Пол Доті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бартлетт, Пол Доті (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.01.2024

[[Категорія:]]