Бардем, Хав'єр

Барде́м, Хав'є́р [іспан. Bardem, Javier; повні прізвище та ім’я — Енсінас Бардем, Анхель Хав’єр (Encinas Bardem, Ángel Javier); 01.03.1969, м. Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія, провінція Лас-Пальмас, Іспанія] — актор, перший серед акторів Іспанії лауреат премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль. Чоловік актриси П. Крус.

Бардем, Хав'єр (Bardem, Javier)
Народження	01.03.1969
Місце народження	Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія
Напрями діяльності	кіномистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї бізнесмена. Мати була актрисою з родини, пов’язаної з кіномистецтвом і театром. Батьки розлучились 1972.

Проводив багато часу в театрах і на знімальних майданчиках. Уперше знявся в кіно у віці 6 років у іспанському телесеріалі «Крутій» (1974, режисер Ф. Фернан Гомес).

З дитинства захоплювався малюванням, упродовж 4 років вивчав живопис у Мадридській школі мистецтв і ремесел. Займався спортом, до 1990 грав за регбійний клуб «Лісео Франсес» (Мадрид) на позиції нападника і був залучений до складу молодіжної збірної Іспанії з регбі. У віці 23 років залишив заняття спортом і повністю присвятив себе кіномистецтву.

Творчість

Першу невелику роль у повнометражному кіно виконав у еротичній драмі «Роки Лулу» (1990, режисер Х. Х. Бігас Луна), у фільмі грала також його мати. Успіх стрічки приніс Бардему нові пропозиції ролей. Згодом отримав роль у мелодрамі «Високі підбори» (1991, режисер П. Альмодовар). Став відомим завдяки ролі Рауля Гонсалеса в еротичній комедії «Шинка, шинка» (1992, режисер Х. Х. Бігас Луна).

Серед фільмів 1990-х, у яких знімався Бардем: «Двомовний коханець» (1993, режисер В. Аранда), «Золоті яйця» (1993, режисер Х. Х. Бігас Луна), «Втікачі» (1993, режисер Ф. А. Санчо Грасія), «Детектив і смерть» (1994, режисер Г. Суарес), «Жива плоть» (1997, режисер П. Альмодовар).

Дебют актора в американському кіно відбувся 1997. Першою англомовною роллю була роль грабіжника і наркоторговця Ромео Долороса у кримінальному бойовику «Пердіта Дуранго» (1997, режисер А. Де ла Іглесія). Фільм було нагороджено кількома призами, Бардем здобув міжнародне визнання та отримав за цю роль іспанську нагороду «Срібні кадри» як найкращий актор.

За роль поета Р. Аренаса Фуентеса (1943, Куба — 1990, США) у біографічному фільмі «Доки не настане ніч» (2000, режисер Дж. Шнабель) актор удостоєний призу Венеційського міжнародного кінофестивалю. Він також став першим іспанцем, номінованим на премію «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

Знявся у ролі детектива Августина Рехаса у кримінальній драмі «Та, що танцює нагорі» (2002, режисер Дж. Малкович). У драматичному фільмі «Море всередині» (2005, режисер А. Аменабар) зіграв роль Рамона Сампедро, паралізованого чоловіка, який бореться за право на евтаназію. Стрічка отримала «Оскар» за найкращий іноземний фільм. В історичному фільмі «Привиди Гойї» (2007, режисер М. Форман) виконав роль священника іспанської інквізиції. Зіграв головну роль посильного Флорентіно Аріса у фільмі «Кохання під час холери» (2007, режисер М. Ньюелл). Виконав головну роль колумбійського наркобарона у біографічному фільмі «Ескобар» (2017, режисер Ф. Леон де Араноа).

Грав також у фільмах: «Старим тут не місце» (2007, режисери Дж. Коен та І. Коен), «Вікі Крістіна Барселона» (2008, режисер В. Аллен), «Б’ютифул» (2010, режисер А. Гонсалес Іньяррріту), «Їсти, молитись, кохати» (2010, режисер Р. Мерфі), «007: Координати “Скайфолл”» (2012, режисер С. Мендес), «До дива» (2012, режисер Т. Малік), «Останнє обличчя» (2016, режисер Ш. Пенн), «Пірати Карибського моря: Помста Салазара» (2017, режисери Ю. Роннінг, Е. Сандберг), «Мати!» (2017, режисер Д. Аронофскі), «Усі знають» (2018, режисер А. Фархаді), «Бути Рікардо» (2021, режисер А. Соркін), «Найліпший бос» (2021, режисер Ф. Леон де Араноа) та інших.

Партнерами на знімальному майданчику були актори: Б. Аффлек, Дж. Депп, Д. Крейг (нар. 1968, Велика Британія), А. Бандерас (нар. 1960; Іспанія), П. Крус, Дж. Робертс, Н. Портман, Н. Кідман та інші.

Нагороди

Лауреат премії «Оскар», премії Британської кіноакадемії, премії «Золотий глобус» і премії Гільдії кіноакторів за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі «Доки не настане ніч» (2007).

Лауреат премії «Гоя» (1995, 1996, 2003, 2005, 2011, 2013, 2022), Європейської кінопремії (1997, 2004), Національної премії кінематографії Іспанії (2008).

Лауреат премії Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль (2010).

Володар Кубка Вольпі Венеціанського міжнародного кінофестивалю за найкращу чоловічу роль (2000, 2004).

Удостоєний іменних зірок на мадридській «Алеї слави» (2011) та голлівудській «Алеї слави» (2012).

Нагороджений золотою медаллю «За заслуги в красних мистецтвах» (2021).

Додатково

Дідусь Р. Бардем (1889–1972; Іспанія) був актором, грав переважно ролі другого плану. Вплив на Бардема мав його дядько, відзначений нагородами міжнародних фестивалів кінорежисер Х. А. Бардем (1922–2002; Іспанія), який зазнавав утисків від режиму Ф. Франко. Старші брат і сестра Бардема також стали акторами.

Бардем є активістом міжнародної організації «Грінпіс».

Ф. Ф. Коппола назвав Бардема наступником А. Пачіно, Дж. Ніколсона і Р. де Ніро.

Під час повномасштабної війни Російської Федерації проти України 2022 Бардем брав участь у протестних акціях перед посольством РФ у м. Мадриді з засудженням войовничих дій проти України.

Література

Perriam Chr. Stars and Masculinities in Spanish Cinema: From Banderas to Bardem. Oxford : Oxford University Press, 2003. 221 p.
Mira A. Historical Dictionary of Spanish Cinema. 2nd ed. Lanham : Rowman & Littlefield, 2019. 565 p.