Барбес, Арман
Барбе́с, Арма́н (фр. Barbès, Armand; 18.09.1809, м. Пуент-а-Пітр, тепер заморський департамент Гваделупа, Франція — 26.06.1870, м. Гаага, Нідерланди; похований у муніципалітеті Вілланьє, тепер департамент Од, регіон Окситанія, Франція) — політичний діяч, революціонер.
|
Барбес, Арман (Barbès, Armand) | |
|---|---|
| Народження | 18.09.1809 |
| Місце народження | Пуент-а-Пітр |
| Смерть | 26.06.1870 |
| Місце смерті | Гаага |
| Місце поховання | Окситанія, Франція |
Життєпис
Народився в сім’ї військового лікаря Б. Барбеса (1769–1834; Франція), ветерана походу Наполеона І Бонапарта до Єгипту, який 1801 отримав призначення до Гваделупи.
1818 Барбеси повернулися до Франції й оселилися в м. Капандю (тепер департамент Од). Під час Липневої революції 1830 20-річний Барбес командував місцевим батальйоном (утримувався коштом його батька) Національної гвардії. Тоді у нього сформувалися республіканські переконання. 1831 Барбес виїхав до м. Парижа здобувати освіту лікаря. Через страх перед виглядом крові перейшов із медичного на юридичний факультет Сорбонни.
Діяльність
1834 Барбес вступив до Товариства прав людини (фр. Société des Droits de l’Homme), яке дотримувалося радикально республіканських позицій (його розпустила поліція). Того ж року вперше заарештований. Звільнений на початку 1835. У суді представляв інтереси 164-х заарештованих за участь у республіканському повстанні 1834. У липні 1835 організував втечу з в’язниці 28-ми заарештованих.
Після звільнення з в’язниці Барбес заснував конспіративну організацію Товариство месників (фр. Société des vengeurs ). Став співзасновником Товариства родин (фр. Société des familles), де працював із Л. О. Бланкі.
1836 заарештований разом із ним. Помилуваний і звільнений наступного року. Декілька місяців провів у м. Каркассоні із родиною. 1838 повернувся до м. Парижа, де разом із Л. О. Бланкі і М. Бернаром (1808–1883; Франція) заснував Товариство пір року (фр. La Société des Saisons). 12.05.1839 це товариство здійснило невдалу спробу перевороту державного. Учасники повстання (близько 400 осіб) захопили будівлі Національної асамблеї, Міської ради й Палацу правосуддя. Через брак людей, зброї, боєприпасів їхній виступ придушили. Барбеса засудили до смертної кари. За клопотанням В. Гюго король Луї Філіпп І помилував засудженого, замінивши страту на довічне ув’язнення. Під час Лютневої революції 1848 Барбес вийшов на свободу. Вважав уряд Другої Республіки недостатньо радикальним. 15.05.1848 узяв участь у спробі захоплення влади. Після поразки заарештований, засуджений до довічного ув’язнення.
1854 амністований імператором Наполеоном ІІІ Бонапартом. Після звільнення емігрував. Помер у м. Гаазі (Нідерланди). Похований у муніципалітеті Вілланьє (Франція).
Вшанування
Іменем Барбеса названо бульвари в містах Парижі, Марселі й Каркассоні, вулиці в містах Каркассоні, Бордо, Тулузі, Ренні, Ліможі та інших, проспекти в містах Сен-Мор-де-Фоссе, Вільпенті, комуні Оне-су-Буа та інших, а також школу в м. Каркассоні й дитячий садок у м. Тулоні. 1886 у м. Каркассоні йому встановлено пам’ятник.
Праці
- Deux jours de condamnation à mort. Villelongue-d Aude : l’Atelier du Gué, 2005. 103 p.
Література
- Claretie J. Armand Barbès. Étude historique et biographique. Paris : Librarie Centrale, 1870. 10 p.
- Merle R. Armand Barbès: un révolutionnaireromantique. Toulouse : Privat, 1977. 280 p.
- Tirand P. Armand Barbès: L’indigné permanent 1809–1870. Paris : L’Harmattan, 2016. 242 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Барбес, Арман // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барбес, Арман (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 21.08.2023
