Барановський, Анатолій Максимович

Барано́вський, Анато́лій Макси́мович (07.02.1906, м. Київ, тепер Україна — 09.11.1988, м. Київ) — державний діяч, дипломат.

Барановський, Анатолій Максимович
Народження	07.02.1906
Місце народження	Київ
Смерть	09.11.1988
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ
Alma mater	Харківський плановий інститут Держплану УСРР
Напрями діяльності	політика, дипломатія

Життєпис

Народився в сім’ї чиновника.

1920 після здобуття неповної середньої освіти (закінчив семирічну трудову школу в м. Києві) працював у столичній міліції.

1922 вступив до Ленінської комуністичної спілки молоді України (ЛКСМУ; див. Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді). 1922–1927 працював у комсомольських організаціях різного рівня Овруцької та Коростенської округ (тепер — Житомирська область). 1927 — секретар Базарського райвиконкому (тепер у складі Коростенського району). 1927–1928 — заступник голови Городницького райвиконкому (тепер Звягельський район).

Діяльність

Під час строкової служби в армії (1928–1930) вступив до Комуністичної партії України (КПУ; 1929). У 1930 спрямований на навчання до Харківського планового інституту Держплану УСРР (припинив роботу внаслідок окупації м. Харкова під час Другої світової війни; його діяльність не відновлено). Закінчив інститут 1933. Відтоді працював в органах Держплану УСРР / УРСР. 1940–1941 — голова Держплану УРСР.

Безпосередньо перед нападом Німеччини на СРСР 05.06.1941 призначений заступником голови Ради Народних Комісарів УРСР (РНК). Брав участь в організації евакуації промислових підприємств та їхнього переведення на виробництво військової продукції.

Від 1942 — на дипломатичній роботі: експерт із економічних питань при Народному комісаріаті закордонних справ СРСР. Водночас 1944–1953 — заступник голови РНК УРСР / Ради Міністрів УРСР. Представляв УРСР на сесіях Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни, перемовинах щодо встановлення кордонів між УРСР, Румунією і Чехословаччиною (1945–1946) та Белградській конференції 1948 про судноплавство на р. Дунаї.

1946 обраний депутатом Верховної Ради УРСР (переобирався в усіх скликаннях до 1980).

1952–1954 — міністр закордонних справ УРСР; за сумісництвом 1952–1953 — заступник голови Ради Міністрів УРСР.

Член Центрального комітету КПУ (1952–1981).

1950–1954 — голова делегації УРСР в ООН.

Повернувся до роботи в Держплані УРСР: від 1954 — голова, 1957–1961 — заступник голови.

1961–1979 (до виходу на пенсію) — міністр фінансів УРСР.

Нагороди

Орден Леніна.
Орден Жовтневої революції.
Три ордени Трудового Червоного Прапора.

Праці

Піклування КПРС про дальше підвищення добробуту народу. Київ : Держполітвидав УРСР, 1962. 60 с.

Література

Енциклопедія історії України : у 10 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. 688 с.
Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник : в 6 вип. / Ред. кол.: М. М. Варварцев (відп. ред.), С. В. Віднянський (кер. авт. кол.), О. М. Горенко та ін. Київ : Інститут історії України, 2014. Вип. 5. С. 25–26.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Барановський, Анатолій Максимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барановський, Анатолій Максимович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2023