Барака

Ба́рaка (араб. بركة‎ — благословення, благодать) — в ісламі — благословення, яким Аллах може наділяти свої творіння, найперше посланців; благодіяння. Термін згадується у кількох аятах Корану.

В ортодоксальному ісламі джерелом благословення є тільки Аллах. За Кораном, благословенням наділені «зіслане Писання» (6:155), Кааба («перший дім, зведений людьми», 3:96), «оливове дерево» (24:35) тощо.

В ісламському містицизмі, передусім суфізмі, розвинуто вчення про те, що Божественне благословення може передаватися через пророків святим, засновникам суфійських тарикатів та успадковуватися від них. Святі, своєю чергою, можуть передавати бараку пересічним людям, причому не тільки за життя, а й після смерті (благословення можна отримати від їхньої могили чи гробниці). Відтак у суфізмі сформувався культ святих, над їхніми могилами зводили поховальні споруди, що ставали об’єктом паломництва. Поклоніння у день уродин святого набуло характеру релігійного свята. Пряме «перетікання» бараки від шейха до учня знайшло символічний вираз у ритуалі передання хірки, а разом з нею і благодаті.

У шиїзмі носієм Божественної благодаті (барака), поряд із Мухаммадом, є його двоюрідний брат і зять Алі та його нащадки. Через це Алі та його спадкоємцям приписані виняткові права на керівництво мусульманською спільнотою.

Побажання благословення Аллаха стало частиною традиційного виразу вдячності у мусульман.

Література

Hoffman V. J. Sufism, Mystics, and Saints in Modern Egypt. Columbia : University of South Carolina Press, 1995. 484 р.
Meri J. W. Aspects of Baraka (Blessings) and Ritual Devotion among Medieval Muslims and Jews // Medieval Encounters. 1999. № 5 (1). Р. 46–69.
Schimmel A. Mystical Dimensions of Islam. Chapel Hill : University of North Carolina Press, 2011. 512 р.
Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з ар. М. Якубовича. Київ : ДУМУ «Умма», 2017. 433 с.