Барадей, Мухаммад Мустафа аль
|
Барадей, Мухаммад Мустафа аль (محمد مصطفى البرادعي) | |
|---|---|
| Народження | 17.06.1942 |
| Місце народження | м. Каїр, Єгипетське Королівство, тепер Арабська Республіка Єгипет |
| Alma mater | Каїрський університет |
| Місце діяльності | Єгипет |
| Напрями діяльності | міжнародне право |
| Відзнака | Нобелівська премія миру (2005) |
Бара́дей, Муха́ммад Мустафа́ аль (араб. محمد مصطفى البرادعي; 17. 06. 1942, м. Каїр, Єгипетське Королівство, тепер Арабська Республіка Єгипет) — дипломат, державний і політичний діяч, фахівець із міжнародного права, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ; 1997–2009), лауреат Нобелівської премії миру (2005).
Зміст
Життєпис
Народився в сімʼї юриста. Здобув освітній ступінь бакалавра права в Каїрському університеті (1962).
1964–1980 перебував на єгипетській дипломатичній службі. Під час роботи в постійних представництвах Єгипту при ООН у м. Женеві та м. Нью-Йорку здобув освітній ступінь магістра міжнародного права в Женевському інституті міжнародних відносин і розвитку (1971). Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії з права у Школі права Нью-Йоркського університету (1974).
1974–1978 — спеціальний радник міністра закордонних справ Єгипту з правових питань.
1980 залишив дипломатичну службу, перейшов на роботу до Навчально-дослідницького інституту ООН (ЮНІТАР), де обіймав посаду старшого наукового співробітника програми міжнародного права.
1981–1987 — ад’юнкт-професор, викладач міжнародного права у Школі права Нью-Йоркського університету.
Діяльність
Робота в МАГАТЕ
1984 почав кар’єру в Секретаріаті МАГАТЕ. Обіймав посади юрисконсульта організації (1984–1993) та помічника генерального директора з питань зовнішніх справ (1993–1997).
1997–2009 — генеральний директор МАГАТЕ. За результатами голосувань Ради керівників МАГАТЕ його призначали на посаду 1997, 2001 і 2005.
На посаді генерального директора МАГАТЕ відіграв ключову роль у низці міжнародних подій, повʼязаних з ядерною безпекою та нерозповсюдженням ядерної зброї. Опонував інтервенції міжнародної коаліції під проводом США до Республіки Ірак. 07. 03. 2003 офіційно заявив перед Радою Безпеки ООН про відсутність виявлених за результатами тримісячних польових інспекцій на підставі резолюції Ради Безпеки ООН 1441 (2002) доказів чи ознак, що вказували б на порушення Іраком встановленої процедури роззброєння чи реалізації національної програми створення ядерної зброї. Це спростовувало твердження, що становили теоретичне та правове підґрунтя американського вторгнення до Іраку. Був учасником переговорів 2003 між Іраном і групою ЄС-3 (Франція, Німеччина та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії), які завершилися згодою Ірану надати інспекторам МАГАТЕ доступ до своїх ядерних об’єктів.
Політична діяльність в Єгипті
Після завершення роботи в МАГАТЕ 2010 повернувся до Єгипту. Підтримав революційні події, які 2011 призвели до початку Арабської весни в Єгипті.
Очолив Національну асоціацію за зміни — об’єднання опозиційних сил, що виступали проти режиму президента Єгипту Х. Мубарака. Використовував свою популярність і набуті за час дипломатичної роботи зв’язки для тиску на владу.
Виступав за побудову в Єгипті дієвої конституційної демократії. Заявляв про готовність очолити державу після відсторонення Х. Мубарака від виконання президентських повноважень. Як один із лідерів опозиції брав безпосередню участь в акціях протесту.
Після відставки Х. Мубарака 2012 заснував Конституційну партію (араб. حزب الدستور) для участі в політичному процесі країни. Невдовзі виступив із критикою новообраного президента М. Мурсі (1951–2019; Єгипет), звинувачував його в узурпації державної влади та затягуванні демократичних реформ. Підтримав усунення М. Мурсі від влади (внаслідок військового перевороту 2013).
14. 07. 2013–14. 08. 2013 — віцепрезидент Єгипту з питань міжнародних відносин в адміністрації тимчасового президента А. Мансура (нар. 1945; Єгипет). Подав у відставку на знак протесту проти силового розгону демонстрацій прихильників М. Мурсі. Відмова від високої політичної посади підірвала довіру його прихильників. М. аль-Барадей і його однопартійці стали об’єктами політичних переслідувань. У серпні 2013 залишив Єгипет і повернувся до м. Відня.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії миру (2005; спільно з МАГАТЕ) «за зусилля із запобігання використанню ядерної енергії у військових цілях та забезпечення її найбезпечнішого використання в мирних цілях».
Нагороджений премією «Чотири свободи» (2006), премією «Дельта» за глобальне порозуміння (2009) та іншими міжнародними відзнаками.
Праці
- The International Law of Nuclear Energy: Basic Documents. New York : Springer, 1993. 2118 p. (у співавт.).
- The Peaceful Use of Nuclear Energy: The Contribution of the IAEA. Abu-Dhabi : Emirates Center for Strategic Studies and Research, 2003. 34 p.
- The Age of Deception: Nuclear Diplomacy in Treacherous Times. New York : Metropolitan Books, 2011. 340 p.
Література
- Седляр Ю. О. Проблема оптимізації санкційної політики ООН у постбіполярний період. Міжнародні санкції у світовій політиці: теорія і практика : монографія. Миколаїв. 2013. С. 66–100.
- Бовсунівський П. Причини встановлення та повалення політичної влади «Братів-мусульман» в Арабській Республіці Єгипет // Зовнішні справи. 2013. №10. С. 38–41.
- Завада Я. Формування ядерної програми Ірану з 1950-х років до президентства М. Ахмадінежада // Вісник Львівського університету. 2018. № 17. С. 155–160.
- Rouhani H. National Security and Nuclear Diplomacy. Tehran : Center for Strategic Research. 2011. 1209 p.
- Mousavian S. H. The Iranian Nuclear Crisis: A Memoir. Washington : Carnegie Endowment for International Peace, 2012. 612 p.
- Röhrlich E. Inspectors for Peace a History of the International Atomic Energy Agency. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2022. 330 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Барадей, Мухаммад Мустафа аль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барадей, Мухаммад Мустафа аль (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.07.2025
