Бангієфіцієві
Бангієфі́цієві, бангійофі́цієві (Bangiophyceae) — клас багатоклітинних водоростей підвідділу Eurhodophytina відділу червоних водоростей.
Зміст
Таксономія і характеристика
У складі класу 1 порядок бангіальні (Bangiales), 2 родини [бангієві (Bangiaceae) та грануфілієві (Granufilaceae)], 17 родів, що об’єднують станом на 2023 близько 184 видів. Таксономічна ідентифікація бангіофіцієвих водоростей є складною через відсутність чітких морфологічних відмінностей і морфологічну пластичність видів. Використання молекулярно-філогенетичних методів допомогло з’ясувати положення багатьох таксонів, що спричинило перегляд їхньої систематики в останні роки. Види родини бангієвих (Bangiaceae) — переважно морські червоні водорості простої будови. Загалом для порядку бангіальні характерні два морфологічні типи гаметофітів. У одній групі бангіальних водоростей гаметофіт — здебільшого одно- або двошаровий пластинчастий (паренхіматозний) талом. Інший тип має група, в якої таломи представлені багаторядними нерозгалуженими нитками. Групу із пластинчастими таломами зазвичай відносили до роду порфіра (Porphyra), тоді як нитчастих — до роду бангія (Bangia). Від 2011 (у результаті застосування новітніх методів аналізу ДНК) описано багато нових родів бангіофіцієвих водоростей. Чимало видів (включно з комерційно важливими) віднесені до роду піропія (Pyropia). Клітина цих водоростей містить одне ядро, зірчастий хлоропласт з одним піреноїдом. У циклі розвитку є чергування двох поколінь — гаметофіта й спорофіта. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою моноспор (у деяких видів — поліспор), або додаткових «пагонів». Статевий процес відомий — гамети утворюються у вегетативних клітинах, що виконують функцію гаметангіїв. Редукція зиготи відбувається одразу після запліднення яйцеклітини. Родина грануфілієві (Granufilaceae) представлена моновидовим родом грануфілум (Granufilum). Таломи мікроскопічні, ниткоподібні, зі справжнім розгалуженням; хлоропласти пристінні, пластинчасті або кільцеподібні з 1–3 піреноїдами; нестатеве розмноження — моноспорами; статеве розмноження за участю сперматангіїв, які утворюються з вегетативних клітин, і карпогоній (див. Оогоній), які розвиваються безпосередньо в карпоспорангій (див. Спорангій). Раніше до бангіофіцієвих також відносили представників одноклітинних червоних водоростей з коккоїдною структурою: роди порфирідіум (Porphyridium) і цианідіум (Cyanidium) та ін. Зараз ці таксони розглядають у складі інших підвідділів.
Географічне поширення та екологія
Переважна більшість представників класу є морськими видами, незначна кількість зустрічається у прісноводних водоймах. Морські форми поширені в прибережній зоні літоралі й субліторалі всіх морів. Ведуть прикріплений спосіб життя: ростуть на камінні, мушлях, інших твердих субстратах чи таломах макроводоростей. У родині бангієвих лише бангія чорно-пурпурова (Bangia atropurpurea) є прісноводним видом. Єдиний вид родини грануфілієвих, грануфілум річковий (Granufilum rivularis) — винятково прісноводний. В Україні бангіофіцієві водорості представлені трьома видами і зустрічаються в Чорному й Азовському морях [бангія буро-пурпурова (Bangia fuscopurpurea), піропія білопоцяткована (Pyropia leucosticta)], а також у прісноводних водоймах і лиманах [бангія чорно-пурпурова (Bangia atropurpurea)].
Значення
Бангіофіцієві водорості економічно цінні, здебільшого їх використовують у харчовій промисловості. Усі представники, які мають комерційне значення, уведені в промислову аквакультуру.
Додатково
Порфіра є їстівною, уведена в промислову аквакультуру. Зокрема, порфіра пупкова (Porphyra umbilicalis) широко поширена на західному узбережжі Великої Британії і є частиною традиційної кухні Вельсу. Тут її культивували щонайменше з 17 ст. Декілька видів роду пиропія культивують в країнах Азії і використовують для виготовлення норі. Найпопулярнішими є Pyropia yezoensis, P. haitanensis та P. tenera. Норі має характерний смак і використовується для приготування суші й онігірі (рисових кульок) у традиційній японській кухні. Це індустрія (вартістю 2 млрд доларів) зосереджена в Китаї, Кореї та Японії.
Література
- Saunders G. W., Hommersand M. H. Assessing Red Algal Supraordinal Diversity and Taxonomy in the Context of Contemporary Systematic Data // American Journal of Botany. 2004. № 91 (10). Р. 1494–1507.
- Костіков І. Ю., Джаган В. В., Демченко Е. М. та ін. Ботаніка. Водорості та гриби. 2-ге вид., перероб. Київ : Арістей, 2006. 476 с.
- Yoon H. S., Muller K. M., Sheath R. G. et al. Defining the Major Lineages of Red Algae (Rhodophyta) // Journal of Phycology. 2006. № 42 (2). Р. 482–492.
- Seckbach J., Chapman D. Red Algae in the Genomic Age. Dordrecht : Springer, 2010. 498 p.
- Бойко М. Ф. Ботаніка: Систематика несудинних рослин. Київ : Ліра-К, 2016. 276 с.
- Yoon H., Nelson W., Lindstrom S. et al. Rhodophyta // Handbook of the Protists. 2nd ed. Cham : Springer, 2017. P. 1–45.
- Vis M. L., Necchi Jr. O. Freshwater Red Algae: Phylogeny, Taxonomy and Biogeography. Cham : Springer, 2021. P. 338.
Автор
Покликання на цю статтю: Садогурська С. С. Бангієфіцієві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бангієфіцієві (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.06.2023
