Балетна техніка
Бале́тна техніка — сукупність прийомів, застосовуваних у театральному танці (класичному, характерному, неокласичному, танці модерн, джаз-танці та інших стильових напрямах).
Основи техніки класичного танцю вироблено у Франції (17 – початок 19 ст.):
- апломб — майстерність танцівника утримувати рівновагу;
- виворотність ніг як анатомічна необхідність для свободи віртуозного руху; точні позиції рук і ніг;
- епольман ефасе, епольман круазе (фр. epаulement effacé, epаulment croisé) — відкрите та закрите положення корпусу відносно глядацької зали;
- пліє (фр. plié) — присідання;
- ан-деор і ан-дедан — рух робочої ноги назовні та всередину відносно опорної ноги;
- техніка стрибка тощо.
Технічне виконання класичних стрибків (партерних і повітряних) стримує інерцію падіння. Елевація класичного стрибка складається з власне елевації (злету) і балона (здатності затримуватися у повітрі в певній позі). У жіночому танці значну роль відіграє техніка танцю «на пальцях» (в пальцевих туфлях).
На початку 20 cт. виникла техніка нових стильових напрямів театрального танцю (неокласичного, танцю модерн, джаз-танцю). Вона базується на ідеї Ф. Дельсарта про «безумовний рух», породжений безпосередньо емоційним посланням. Ця техніка спирається на інші принципи: колапс, поліритмію, поліцентрію, імпульс, хвилю, напруження, релаксацію. Руки перебувають у русі, мають безліч різних положень. Зявилася техніка стрибка, що не стримує інерцію падіння. Ускладнилася техніка танцю на пальцях. Народилися нові технічні прийоми виконання рухів: зі скороченою стопою; на різних рівнях сценічного простору (сидячи, лежачи, тощо). Виникла техніка різноманітних кроків, обертань (зокрема зі зміщенням центру чи вісі обертання).
Протягом 20 ст. з’явилися індивідуальні техніки танцю модерн — Р. фон Лабана (1879–1958; тепер Словаччина — Велика Британія), К. Йосса (1901–1979; Німеччина), М. Грехем (1894–1991; США), Е. Ейлі (1931–1989; США) та інші, джаз-танцю — К. Данем (1909–2006; США), Р. Л. Фосс та ін.
На території СРСР від 1970–1980-х з розширенням міжнародних контактів митців підвищився рівень інформованості хореографів про нові техніки театрального танцю, балетмейстери почали активно засвоювати зарубіжні надбання. Синтез технік контемпорері-денс, експресіоністичного танцю, контактної імпровізації, «вільного» танцю використовували для розкриття художніх образів: Г. Ковтун (нар. 1950; тепер Україна), А. Рубіна (нар. 1944; тепер Україна), О. Ніколаєв (нар. 1954; тепер РФ — Україна), А. Рехвіашвілі (1963–2019; тепер Україна), Д. Клявін (нар. 1965; тепер Україна) та ін.
Формами презентації театрального джаз-танцю в Україні є:
- хореографічне оформлення і доповнення вокальних партій у мюзиклах;
- танцювальні мюзикли — «А6 на Бродвеї» (2008, режисер-хореограф Н. Атанасова), 3D-шоу «Барон Мюнхгаузен» (2010, режисер-постановник К. Томільченко);
- лірико-драматичні балети — «Це танго у червні» (2005, балетмейстер-постановник О. Ніколаєв);
- хореографічні оформлення драматичних вистав (танцювальні сценки з міні-дією, пластичні характеристики героїв).
Література
- Блок Л. Д. Классический танец. История и современность. Москва : Искусство, 1987. 556 с.
- Ваганова А. Основи классического танца. 6-е изд. Санкт-Петербург : Лань, 2000. 192 с.
- Никитин В. Ю. Модерн-джаз-танец. История. Методика. Практика. Москва : ГИТИС, 2000. 440 с.
- Погребняк М. М. Танець «модерн» ХХ ст.: витоки, стильова типологія, панорама історичної ходи, еволюція. Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2015. 310 с.
- Anderson J. Ballet & Modern Dance a Concise History. 3rd ed. Trenton : Princeton Book Company, 2018. 336 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Погребняк М. М. Балетна техніка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балетна техніка (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2021
