Багатополярність

Багатополя́рність — структурна характеристика міжнародної системи, для якої притаманна наявність декількох акторів міжнародних, що переважають інших за рівнем економічного потенціалу та потенціалу військового та є єдиноранговими відносно один одного.

Історична довідка

Багатополярність протиставляють монополярності та біполярності. У міжнародних відносинах стала наслідком появи групи держав-полюсів сили, що вирізнялися економічною і військовою могутністю, внаслідок чого вони починали справляти довготривалий вплив на менш потужні держави у межах певного географічного регіону.

Статус держави-полюса забезпечується такими показниками:

  • військова сила;
  • економічна могутність;
  • внутрішньополітична стабільність;
  • науково-технічний потенціал;
  • демографічна потужність;
  • якість державного управління;
  • ідеологічний вплив («м’яка сила»).

Першими державами-полюсами на європейському континенті були Афіни, Спарта, Римська імперія, Візантія.

Багатополярна міжнародна система почала формуватися унаслідок укладення Вестфальського миру 1648. Вона характеризувалася виділенням низки держав (Франції, Англії, Речі Посполитої, Пруссії, Швеції), що почали відігравати провідну роль в європейських справах. У другій половині 18 ст. до групи провідних держав увійшла Росія, наприкінці 19 ст. — Німеччина і Сполучені Штати Америки. Наприкінці 19 — на початку 20 ст. багатополярність міжнародної системи сприяла виникненню Троїстого Союзу (1882) та Антанти (1907). Розвитком багатополярності міжнародної системи стали Паризькі угоди (1919–1920) і Вашингтонські угоди (1921–1922). Наприкінці 20 — початку 21 ст. міжнародна система набула характеру багатополярності за наявності таких провідних міжнародних акторів, як США, Китай, Росія, Німеччина.

Характеристика

Багатополярна міжнародна система відзначається

  • наявністю більше двох держав-полюсів сили;
  • відносно тривалим існуванням показників, що дозволяють державам утримувати статус полюсу сили;
  • зіставним рівнем показників держав-полюсів сили;
  • визнанням за державою статусу полюсу сили з боку інших держав-полюсів та інших держав;
  • наявністю багатосторонніх інституційних інструментів і механізмів узгодження інтересів між державами-полюсами сили у вигляді міжнародних організацій (Організація Договору колективної безпеки, ОДКБ) і неформальних об’єднань (Групи «Семи»);
  • інструментів та засобів впливу держав-полюсів на власних сателітів (Співдружність Незалежних Держав; ОДКБ).

Значення

Багатополярність перешкоджає встановленню гегемонії однієї держави, сприяє укладенню міждержавних військово-політичних союзів та розподілу сфер впливу між провідними державами. Таким чином, вона тяжіє до формування балансу сил. Так Священний союз, створений на Віденському конгресі 1814–1815 у складі Росії, Австрії і Пруссії, не лише об’єднував його учасників навколо ідеї боротьби проти антимонархічних революцій в Європі, але й допомагав підтримувати між ними баланс сил на основі розподілу сфер інтересів.

Багатополярність також сприяє розвитку суперництва провідних держав за вплив на регіональному рівні. Прикладом цьому може бути боротьба Російської Федерації і провідних держав Заходу за вплив на території колишнього СРСР наприкінці 20 — на початку 21 ст.

Багатополярна система міжнародних відносин виявилася недостатньо ефективною для підтримання міжнародного миру і стабільності, не змогла запобігти початку двох світових воєн у 20 ст.

Література

  1. Deutsch K. W., Singer J. D. Multipolar Power Systems and International Stability // World Politics. 1964. Vol. 16. № 3. P. 390–406.
  2. Заремба О. В., Капітоненоко М. Г., Перепелиця Г. М та ін. Асиметрія міжнародних відносин / За ред. Г. М. Перепелиці, О. М. Субтельного. Київ : Стилос, 2005. 555 с.
  3. Kaplan M. System and Process in International Politics. Colchester : ECPR Press, 2005. 260 p.
  4. Розумюк В. Модель багатополярної системи міжнародних відносин: стабільність і конфліктогенність // Європейські історичні студії. 2016. № 4. С. 234–248. URL: http://eustudies.history.knu.ua/volodymyr-rozumyuk-model-bagatopolyarnoyi-systemy-mizhnarodnyh-vidnosyn-stabilnist-i-konfliktogennist/

Автор ВУЕ

С. Г. Федуняк

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Федуняк С. Г. Багатополярність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Багатополярність (дата звернення: 24.10.2021).



Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
23.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ