Ашофф, Карл Альберт Людвіг
А́шофф, Ка́рл А́льберт Лю́двіг (нім. Aschoff, Karl Albert Ludwig; 10.01.1866, м. Берлін, Німеччина — 24.06.1942, м. Фрайбург, Німеччина) — патологоанатом, член Німецької Академії наук «Леопольдина» (з 1926), засновник наукової школи патологоанатомів у Німеччині.
|
Ашофф, Карл Альберт Людвіг (Aschoff, Karl Albert Ludwig) | |
|---|---|
| Народження | 10.01.1866 |
| Місце народження | Берлін |
| Смерть | 24.06.1942 |
| Місце смерті | Фрайбург |
Життєпис
Навчався в університетах міст Бонна (1885, 1890), Страсбурга (1887), Вюрцбурга (1889).
З 1891 працював асистентом у фонді Реклінгаузен у м. Страсбурзі. Від 1893 — в Інституті патології у м. Геттенгені: асистент, з вересня 1901 — професор. Згодом працював професором Фрайбурзького університету (1906–1936) до виходу на пенсію (1915–1916 — ректор). Здійснював лекційні поїздки, зокрема до Великої Британії, США. Був головою Німецького товариства лікарів та дослідників природи (1931–1932).
Наукова діяльність
Основний напрям наукових досліджень — анатомія лімфатичних органів людини в нормальному і патологічному станах. Вивчав атріовентрикулярну частину провідної системи серця.
В основі перегородки передсердь виявив утворений диференційованою м’язовою тканиною вузол, разом зі своїм учнем С. Таварою (1873–1952; Японія) описав його 1906 (вузол Ашоффа — Тавари).
Уперше дослідив патогенез ревматизму, зокрема 1904 описав розвиток вузлів у сполучній тканині серцево-судинної системи (тільця Ашоффа, або гранульоми Ашоффа — Талалаєва) за ревматичного міокардиту, дав характеристику ревматичних змін серцевого м’яза. 1924 визнав фагоцитарну активність певних клітин, виявлених у різноманітних тканинах, і назвав їх ретикуло-ендотеліальною системою (застаріла назва частини імунної системи, утвореної фагоцитами у ретикулярній сполучній тканині).
Досліджував патогенез туберкульозу й описав патологічні зміни легень за гострого вогнищевого вторинного туберкульозу, тепер відомі як вогнища Ашоффа — Пуля. Вивчав патогенез апендициту, виразки шлунку й кишки дванадцятипалої, морфологію жовчного міхура за жовчнокам’яної хвороби, атеросклероз тощо.
За результатами досліджень опублікував понад 400 наукових праць.
Додатково
Батько Ашоффа був медичним радником.
Література
- Arasa F. Ludwig Aschoff // Anales de Medicina y Cirugía. 1949. № 24. P. 172–175.
- Бабий Т. П., Коханова Л. Л., Костюк Г. Г. и др. Биологи: биографический справочник. Киев : Наукова думка, 1984. 816 с.
- Fresquet J. L. Karl Albert Ludwig Aschoff (1866–1942) // Historia de la Medicina. 2006. URL: https://historiadelamedicina.org/aschoff.html
- Аничков Н. М. Л. Ашофф — выдающийся новатор в немецкой патоморфологии // 12 очерков по истории патологии и медицины. Санкт-Петербург : Синтез бук, 2013. С. 27–51.
- Daan S. Die innere Uhr des Menschen: Jurgen Aschoff (1913–1998), Wissenschaftler in einem bewegten Jahrhundert. Germany : Reichert Verlag, 2017. 312 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Ашофф, Карл Альберт Людвіг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ашофф, Карл Альберт Людвіг (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.01.2021
