Апендицит

Апендици́т (від грец. appendix (appendicis) — придаток) — запалення червоподібного відростка сліпої кишки (апендикса) різного ступеня вираженості.

Історична довідка

Перший відомий опис апендикса належить Аретеусу із Каппадокії 30 н. е. (Давній Рим; територія сучасної Туреччини).

Перше зображення — 1492 Леонардо да Вінчі (Італія).

Першим у світі виконав апендектомію (оперативне втручання) в 1735 (під час військових дій) К. Аманд (Велика Британія). Він оперував хворого з приводу грижі, ускладненої кишковою норицею. Під час операції було встановлено, що причина нориці — запалення червоподібного відростка. Апендикс було видалено, куксу перев’язано лігатурою. Також було виконано пластику грижі. Хворий видужав.

1889 Ч. Мак-Бурней (США) запропонував операційний доступ для виконання апендектомії.

1898 Н. Волкович і П. Дьяконов (Росія) розробили операційний доступ для виконання апендектомії — внутрішній косий і поперековий м’язи живота не розсікали, а розводили.

Етіологія

Апендицит проявляється в будь-якому віці, частіше в молодому та середньому. Жінки хворіють частіше за чоловіків. Захворюваність становить 4–5 випадків на 1000 осіб у рік. Гострий апендицит посідає перше місце серед усіх гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини, є найчастішою причиною розвитку гострого перитоніту.

Основними теоріями розвитку гострого апендициту є:

1) механічна теорія — через обтурацію просвіту відростка копролітами;

2) інфекційна теорія — через різні інфекційні захворювання (черевний тиф, амебіаз);

3) судинна теорія — системні васкуліти є причиною запалення апендикса.

Класифікація

Клініко-морфологічна класифікація гострого апендициту, за В. І. Колесовим (1972):

1) апендикулярна колька;

2) простий (катаральний) апендицит;

3) деструктивний апендицит (флегмонозний, гангренозний, перфоративний);

4) ускладнення гострого апендициту (апендикулярний інфільтрат, апендикулярний абсцес, перитоніт, абсцеси черевної порожнини, пілефлебіт, сепсис).

Клінічні прояви

Клінічними проявами гострого апендициту є біль у правій здухвинній ділянці, нудота, одноразова рефлекторна блювота, помірне підвищення температури. Під час об’єктивного обстеження хворого проявляються позитивні симптоми Ровзинга, Раздольського, Сітковського, Образцова, Бартом’є — Міхельсона, Коупа 1 та 2.

Діагностика

Вірогідних лабораторних змін крові, сечі та інших рідин організму, що є патогномонічними для гострого апендициту, наразі немає. Для підтвердження чи спростування діагнозу використовують такі інструментальні методи дослідження:

  • ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (дилатація просвіту апендикса, наявність вільної рідини в правій здухвинній ділянці);
  • рентгенологічне дослідження органів черевної та грудної порожнини для виключення інших захворювань;
  • комп’ютерна томографія та діагностична лапароскопія в сумнівних випадках, яка в разі підтвердження діагнозу має пріоритетне значення у виконанні апендектомії.

Гострий апендицит у зв’язку з варіабельним розташуванням апендикса (тазове, латеральне, медіальне, ретроцекальне, під печінкою тощо) та клінічною картиною потрібно диференціювати з іншими гострими захворюваннями черевної порожнини та заочеревинного простору, малого тазу та грудної клітки, інфекційними хворобами кишечника.

Лікування

Після встановлення діагнозу гострого апендициту пацієнт потребує негайної апендектомії. У післяопераційному періоді у хворих на деструктивні форми гострого апендициту є потреба в призначенні комплексної консервативної терапії залежно від конкретної клінічної ситуації. На 5-ту–7-му добу після операції пацієнту знімають шви з рани та виписують із лікарні для спостереження хірургом за місцем проживання.

Література

  1. Ротков И. Л. Диагностические и тактические ошибки при остром аппендиците. Москва : Медицина, 1980. 208 c.
  2. Османов З. Х. Аппендицит. Москва : Диля, 2001. 128 c.
  3. Пронин В. А., Бойко В. В. Патология червеобразного отростка и аппендэктомия. Харьков : СІМ, 2007. 271 с.
  4. Пугаев А. В., Ачкасов Е. Е. Острый аппендицит. Москва : Триада-X, 2011. 168 c.
  5. Колесов В. И. Острый аппендицит. Москва : Книга по Требованию, 2012. 266 c.
  6. Рассел Дж. Аппендицит. Москва : Книга по Требованию, 2012. 104 c.
  7. Саволюк С. І., Лисенко В. М., Балацький Р. О., Гвоздяк М. М., Зубаль В. І. Переваги та недоліки існуючих методів формування та обробки кукси червоподібного відростка при лапароскопічній апендектомії // Харківська хірургічна школа. 2016. № 4. С. 65–71.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Сикал М. О. Апендицит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D1%82
Дата звернення: 8.12.2019.