Ацетамід

Ацетамі́д [від лат. acetum — оцет, амі(ак) і грец. εἶδος — вигляд], CH₃CONH₂ — органічна сполука, амід оцтової кислоти з молярною масою 59,07.

Ацетамід — безбарвний кристал гексагональної форми; він не має запаху, добре розчинюється у воді, спирті та гліцерині, майже нерозчинний у ефірі; плавиться за температури 82–83 °С; у розплавленому стані твердне за температури 48,5 °С. Ацетамід утворює солі тільки з сильними мінеральними кислотами, наприклад (CH₃CONH₃)⁺CI^-, які легко гідролізуються.

Гідроген NН₂-групи ацетаміду може бути заміщений металом, наприклад (CН₃CONH)₂Hg. Під час нагрівання ацетаміду з гігроскопічними речовинами, наприклад із P₂O₅, молекула ацетаміду втрачає воду, при цьому утворюється ацетонітрил (СН₃СN). Розчину бензохінону ацетамід надає червоного забарвлення.

Ацетамід отримують нагріванням ацетату амонію з льодяною оцтовою кислотою або взаємодією амоніаку з оцтовим ангідридом чи ацетилхлоридом.

Через гігроскопічні властивості ацетаміду до нього вдаються як до розчинника багатьох органічних сполук; використовують у виробництві шкіри, паперу тощо.

Ртутну сіль ацетаміду (CH₃C0NH)₂Hg застосовують для протруювання зерна.

Література

• Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. Львів : Центр Європи, 2009. 868 с.

Автор ВУЕ

Л. В. Кобріна

Покликання на цю статтю: Кобріна Л. В. Ацетамід // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ацетамід (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2021