Афінський кодекс

Афі́нський ко́декс, Міжнародний етичний кодекс Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю — звід імперативів професійної поведінки в галузі зв’язків із громадськістю.

Історична довідка

Кодекс ухвалено 1965 у м. Афінах Генеральною асамблеєю Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю (англ. International Public Relations Association; утворена 1955). Автором кодексу був фундатор і почесний член Асоціації Л. Матра (1906–1998; Франція).

Того ж року кодекс прийнято Європейською конфедерацією зі зв’язків з громадськістю.

У квітні 1968 до Афінського кодексу внесено зміни.

2011 три кодекси Міжнародної асоціації зі зв’язків з громадськістю (Афінський кодекс 1965, Венеційський кодекс 1961 і Брюссельський кодекс 2007) було об’єднано в єдиний документ — «Кодекс поведінки Міжнародної асоціації зв’язків з громадськістю», який було оновлено з урахуванням нових реалій часу. Цей єдиний кодекс було переглянуто 2020 й не внесено жодних змін.

Характеристика

Афінський кодекс ґрунтується на Загальній декларації прав людини (1948).

Формує стандарти й принципи етичної поведінки усіх членів асоціації.

Відповідно до Афінського кодексу кожен член має:

  • прагнути до участі у створенні таких моральних і культурних умов, які сприяють саморозвитку людини та реалізації її прав, проголошених Загальною декларацією прав людини;
  • розвивати засоби та форми спілкування, які дозволятимуть кожному члену суспільства відчувати себе поінформованим, солідарним з іншими та певним у своїй участі в суспільному житті;
  • ставитися з належною повагою до людей, шанувати людську гідність, визнавати право кожного на власну думку;
  • дотримуватися під час виконання своїх професійних обов’язків моральних принципів і положень Загальної декларації прав людини;
  • сприяти становленню моральних, психологічних та інтелектуальних умов для діалогу, визнавати право усіх його учасників доводити свою правоту та висловлювати власну думку.

Бере на себе зобов’язання:

  • за будь-яких умов поводитися так, аби заслужити й вберегти довіру контактерів;
  • діяти в такий спосіб, щоб не порушувати інтересів усіх зацікавлених сторін та інтересів організації, в якій він працює, а також суспільних інтересів;
  • чесно виконувати обов’язки, зберігати лояльність щодо своїх клієнтів і наймачів (колишніх або нинішніх);
  • утримуватися від поширення фактологічно непідтвердженої й неперевіреної інформації, участі в неетичних або безчесних заходах, що здатні зашкодити гідності й честі людини, використання махінацій і засобів маніпуляції людьми.

Джерела

Афінський кодекс // Білоус В. Зв’язки з громадськістю (паблік рилейшинз) в економічній діяльності. Київ : Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2005. 275 с.

Література

  1. Спивак В. А. Корпоративная культура. Санкт-Петербург : Питер, 2001. 352 с.
  2. Тихомирова Є. Б. Зв’язки з громадськістю. Київ : НМЦВО, 2001. 560 с.
  3. PR в органах державної влади та місцевого самоврядування / За заг. ред В. М. Бебика, С. В. Куніцина. Київ; Симферополь : Міжрегіональна академія управління персоналом, 2003. 240 с.
  4. Харун О. А., Матюх А. І. Кодекс корпоративної етики як один із чинників формування іміджу підприємства // Інфраструктура ринку. 2018. Вип. 24. С. 286–290.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Афінський кодекс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афінський кодекс (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ