Африканістика

Африкані́стика — загальна назва сукупності наукових дисциплін, які вивчають історію (доколоніальну, колоніальну й постколоніальну), економіку, демографію, політику, суспільство, мови й літератури, мистецтво, етнологію, етнографію та релігії країн Африки.

У широкому значенні африканістика передбачає дослідження цих аспектів на всьому африканському континенті. У вужчому значенні — вивчення лише субсахарської Африки, яке не включає студії Єгипту і країн Магрибу.

Африканістику розглядають як частину сходознавства або окремий науковий напрям.

Історична довідка

Донаукове становлення африканістики розпочалося з записів арабських мандрівників (тревелогів), які відвідували субсахарську Африку в ранній новий час. Так, географ і мандрівник Лев Африканський (бл. 1483 — бл. 1555; Іспанія) до захоплення в полон сицилійцями (1518) і хрещення (1520) відвідав держави Сонгай (на території сучасних Малі, Нігера й Нігерії), Борну (територія сучасних Нігерії, Нігеру й Чаду), Нубію й інші землі. Його книга «Опис Африки й вартих уваги місць, які в ній є» («Della descrittione dell’Africa et delle cose notabli che ivi sono»; 1550) була першим і до 19 ст. залишалася єдиним доступним європейцям свідченням про внутрішні регіони Африки.

У 18 ст. розпочався науковий етап розвитку африканістики, пов’язаний із колонізацією материка європейцями, появою географічних товариств у різних країнах Європи. Упродовж 19 ст. розвиток африканістики мав значною мірою прикладний характер, викладання африканських мов і елементів культури, як правило, відбувалося у стінах спеціальних закладів, які готували кадри колоніальної влади та місіонерів для церкви. Поряд із тим, формувалася й африканістика як наукова дисципліна. Вона залишалася неінституціоналізованою, хоча вже 1916 було створено Школу сходознавства (з 1938 — Школа африканських студій і сходознавства) Лондонського університету.

Процес деколонізації африканських країн у 2-й половині 20 ст. суттєво вплинув на розвиток академічної африканістики. 1957 засновано Асоціацію африканістики (англ. African Studies Association), що об’єднує африканістів США і Канади. З її складу 1968 виділилася Асоціація дослідження африканської спадщини (англ. African Heritage Studies Association), яка об’єднує дослідників-афроамериканців і заперечує євроцентристські підходи, якими вирізнялася Асоціація африканістики в перші десятиліття свого існування. 1963 засновано Асоціацію африканістики Великої Британії (англ. African Studies Association of the United Kingdom).

У 1950-х розпочалося створення університетських центрів африканістики, першим із яких став Центр африканістики Бостонського університету (заснований 1953). Згодом з’явилися аналогічні інституції в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (Центр африканістики засновано 1959) та інших академічних установах. Водночас наукові ступені з африканістики як окремої дисципліни вперше в історії почав присуджувати Говардський університет (заснований 1867 для афроамериканців, м. Вашингтон, США) лише у 1969.

На цей же період припадає становлення університетських центрів викладання і дослідження африканістики у Великій Британії: Центр африканістики Кембриджського університету (заснований 1965), Центр західноафриканських студій Бірмінгемського університету (заснований 1963) та ін.

Африканістика активно розвивається у Німеччині, Польщі, Португалії, Росії, Франції, а з поч. 21 ст. — у Китаї.

Важливі центри африканістики у самій Африці розташовані в Гані (Інститут африканістики Університету Гани, м. Аккра, заснований 1962), Ефіопії (заснований 2007 Центр африканістики Аддис-Абебського університету), Нігерії (Інститут африканістики й студій діаспори, заснований 2017 Лагоським університетом спільно з Вест-Індійським університетом у м. Кінгстоні, Ямайка), ПАР (Центр африканістики Кейптаунського університету, заснований 2012) та ін.

Африканістика в Україні

В Україні африканістика перебуває на стадії становлення. У 1920-х дослідження з африканської тематики здійснювали науковці, які входили до Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1926–1930). Їхні праці виходили, зокрема, в журналі «Східний світ» (1927–1931; 2 останні номери мали назву «Червоний Схід»). У 1960–1980-х в УРСР публікувалися окремі дослідження про економіку африканських країн.

У 21 ст. дослідження з африканських студій здійснюють у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (на кафедрі міжнародного регіонознавства), в Інституті сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України та інших освітніх і наукових закладах. 2015 засновано неформальну дослідницьку платформу Центр досліджень Африки, що об’єднує українських політологів, соціологів і економістів, які займаються африканською тематикою.

Література

  1. Циганкова Е. Г. Сходознавчі установи в Україні (радянський період). Київ : Критика, 2007. 292 с.
  2. Onunwa U. R. A Handbook of Methodologies of African Studies. Pittsburgh : Red Lead Press, 2010. 102 p.
  3. Gershenhorn J. St. Clair Drake, Pan-Africanism, African Studies, and the Politics of Knowledge, 1945–1965 // Journal of African American History. 2013. № 98 (3). P. 422–433.
  4. Gordon J. U., Owoahene-Acheampong S. Trends in African Studies. New York : Nova Science, 2016. 173 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Африканістика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Африканістика (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
06.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ