Африканський страус

Африка́нський стра́ус, страус (Struthio camelus) — єдиний сучасний вид роду африканських страусів родини страусових ряду страусоподібних.

Таксономія і характеристика

У межах виду виділено 4 підвиди. Страус — найбільший із сучасних птахів, заввишки до 270 см, масою до 156 кг. Це сильний птах, здатний нести на собі вершника. Тулуб компактний; шия довга; голова невеличка, сплющена. Дзьоб прямий, помітний, відносно м’який, на верхньому наддзьобку є роговий «кіготь». Характерна ознака — великі очі з густими віями на верхніх повіках.

Страус належить до нелітаючих птахів (є підстави вважати, що його предки також не вміли літати). На це вказують будова тіла й особливості оперення. Скелет грубий; кістки майже не містять повітроносних порожнин; грудний кіль відсутній, грудні м’язи слабко розвинені; слабкі крила несуть два недорозвинених пальці з кігтями. Задні кінцівки дуже міцні, закінчуються двома пальцями, один з яких має щось на зразок рогового копита, що слугує опорою тілу під час бігу. Оперення пухке, кучеряве, не утворює щільного покриву, як у літаючих птахів. Пера страусів примітивні. Борідки пер не зчеплені, тому вони не утворюють щільних опахал; контурні пера у страусів відсутні. Пір’я рівномірно вкриває все тіло, за винятком шиї, голови й стегон, де воно взагалі відсутнє.

Самиці й самці значно відрізняються забарвленням. Тулуб самців укритий чорним оперенням, тоді як пір’я крил і хвоста має яскраво-біле забарвлення. Забарвлення самиць здебільшого сірувато-буре та брудно-біле.

Спосіб життя

Страуси — мешканці степів, саван, напівпустель. Ведуть кочовий спосіб життя; часто випасаються разом із антилопами та зебрами й утворюють змішані табуни. Завдяки високому зросту й гарному зору бачать ворога за кілька кілометрів. «Крейсерська» швидкість бігу — 50 км/год. Не менш стрімкими є страусенята місячного віку. Максимальний темп пересування дорослих страусів — від 70 до 90 км/год (значно більше, ніж у будь-якого виду копитних ссавців). Під час бігу страус зовсім не використовує крила, він біжить, як будь-яка двонога істота. Особливістю бігу є значна довжина кроку (не менше 4 м), а також здатність різко змінювати напрямок руху, не втрачаючи при цьому швидкості.

Дорослі птахи переважно рослиноїдні: споживають зелені паростки, квітки, насіння та плоди, хоча при нагоді живляться великими комахами, наприклад сараною, не гребують дрібними плазунами та гризунами. Молодь вживає лише тваринну їжу. Страус ковтає невеликі камінці, які в шлунку допомагають перетирати тверду їжу. Подібно до багатьох тварин, які живуть в умовах дефіциту води, здатен отримати достатню її кількість разом з їжею. Однак за наявності відкритих водойм активно п’є й купається.

Страуси — соціальні істоти, можуть утворювати групи до 150 особин, хоча звичайними є сімейні угруповання з 3–5 птахів, які складаються з одного самця та кількох самиць. Самець разом з обраною ним домінантною самицею формує гніздо й кладку, яка найчастіше вміщує 15–20 (максимально — 50–60) яєць. Самиці відкладають яйця поступово: по 2–3 кожні дві доби. Яйця страусів найбільші серед сучасних птахів: заввишки 15–21 см, масою 2 кг, товщина шкарлупи — 0,6 см. Жовток яйця страуса — найбільша за розмірами клітина. Період насиджування — 35–45 діб. Удень яйця насиджує домінантна самиця, забарвлення якої є маскувальним, уночі її змінює самець. Зазвичай поблизу гнізда залишається кілька зайвих яєць, що згодом псуються.

Страусенята — виводкові пташенята: вилуплюються зрячими, вкритими пухом, здатними бігати й ловити комах. Маса їхнього тіла становить 1,2 кг, а за 4 місяці — 18–19 кг. Статева зрілість настає у віці 2–4 років, залежно від статі та умов існування. Звичайним явищем є групи різновікових пташенят, які утворюються внаслідок змішування молоді різних сімей. Причому пташенята переходять під захист більш сильної сім’ї.

Яйця і пташенята часто стають здобиччю хижаків, дорослі птахи захищаються: удар ногою, озброєною твердим кігтем, може завдати серйозного поранення навіть левові.

Географічне поширення

В античні часи ареал охоплював не лише Африканський континент, але й Близький Схід (Месопотамію, Персію, Аравію). Унаслідок інтенсивного полювання зона поширення ще до початку 20 ст. значно скоротилася. В Азії страус зник у середині 1960-х. На початок 21 ст. в Африці чисельність виду значно знизилася, відбулася фрагментація і скорочення ареалу, що призвело до утворення численних ізолятів. У північно-східній області поширення мешкають 3 підвиди, у південно-західній — 1. Області поширення відокремлені одна від одної зоною екваторіальних лісів.

Значення

Наприкінці 18 — на початку 19 ст. з’явилися перші страусові ферми, що врятувало африканського страуса від винищення, оскільки гарні пера на той час широко використовували для плюмажів на головних уборах кавалерів, ними прикрашали капелюшки дам. Тепер африканських страусів розводять у багатьох країнах світу. Найбільше страусових ферм у Південно-Африканський Республіці, хоча звичайними є ферми на півночі Європи. Нині страусів вирощують переважно заради м’яса, що має дієтичні властивості, шкіри та яєць, а також раз чи два на рік збирають великі пера, зрізуючи їх біля шкіри.

Література

1. Жизнь животных : в 7 т. / Гл. ред. В. Соколов. 2-е изд., перераб. Москва : Просвещение, 1986. Т. 6: Птицы. 526 с.
2. Акимушкин И. Мир животных: Птицы. Рыбы, земноводные и пресмыкающиеся. 3-е изд. Москва : Мысль, 1995. 462 с.
3. Снітинський В. Біологія страуса і технології виробництва страусиної продукції. Львів : Львівський національний аграрний університет, 2006. 288 с.
4. Резник Н. Страусы прощаются с небом // Троицкий вариант — Наука. 2017. № 237. С. 15. URL: https://trv-science.ru/2017/09/12/strausy-proschayutsya-s-nebom/

Автор ВУЕ

С. В. Межжерін

Покликання на цю статтю: Межжерін С. В. Африканський страус // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Африканський страус (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.01.2021