Ауєскі хвороба

Аує́скі хворо́ба (Morbus Aujeszky), псевдосказ — гостре контагіозне вірусне захворювання всіх свійських та багатьох видів диких тварин.

Історична довідка

Уперше описав клінічні ознаки хвороби у великої рогатої худоби та відокремив її від сказу 1902 бактеріолог А. Ауєскі (1869–1933; Угорщина). Вірусну природу збудника встановлено 1910. Від 1930 хворобу Ауєскі зареєстровано у понад 70 країнах світу.

Етіологія та патогенез

Збудник

Збудником хвороби є ДНК-вмісний альфагерпесвірус з родини герпесвірусів (Herpesviridae). У зовнішньому середовищі він залишається життєздатним упродовж року, однак є чутливим до ефіру, формаліну, ультрафіолетових променів, а за температури +80 °С гине за 10 хв.

Епізоотологія

У природних умовах збудник хвороби Ауєскі частіше вражає свиней, особливо поросят та супоросних свиноматок, а також домашніх і диких м’ясоїдних, гризунів; рідше — велику і дрібну рогату худобу, хутрових звірів; дуже рідко — коней та інших оленеподібних. Джерелом інфекції слугують хворі тварини та вірусоносії. Заражаються тварини аерогенно або аліментарно, за стійлового утримання ймовірне контактне зараження через пошкоджену шкіру. Для хвороби Ауєскі характерна стаціонарність; сезонність не виражена, але захворювання частіше реєструють навесні та восени.

Механізми розвитку

Розвиток хвороби залежить від виду й віку тварини, шляхів проникнення збудника та тривалості інфікування. Вірус подразнює клітини стінок кровоносних судин, сприяє розвитку набряків і геморагічного діатезу в різних органах (особливо в головному мозку), що супроводжується виникненням нервових явищ та сильного свербежу. У свиней вірус частіше локалізується в легенях і черевній порожнині.

Клініка

Симптоми та перебіг

Інкубаційний період хвороби Ауєскі становить 1‒15 діб.

Перебіг завжди гострий, виражений розладами центральної нервової системи (збудження, судоми, параліч), супроводжується ураженням органів дихання, сверблячкою й розчухуванням (за винятком свиней, норок та соболів). Одужання майже не буває, загибель настає на 1–4 добу.

У більшості тварин (окрім свиней) хвороба починається нестерпним свербежем у місцях первинної локалізації вірусу (зазвичай це губи й кінцівки). Велика рогата худоба розчухує уражені ділянки до крові й появи глибоких ран; тварини дуже збуджені, лякливі, проте не агресивні. В овець та кіз перебіг подібний, але без ознак збудження. У свиней супроводжується ознаками лихоманки, пінистою слинотечею, у молодняка — судомами та паралічем. У коней за доброякісного перебігу хвороби спостерігають короткочасну гарячку, пригнічення, однак за 2–4 доби тварина одужує; за злоякісного перебігу наявна сверблячка, слиновиділення, симптоми енцефаліту. Для собак та котів характерні сверблячка, лякливість, жалібний хрипкий голос, виділення пінистої слини, як за сказу, проте без ознак гідрофобії і агресивності до людини; температура тіла нормальна. У хутрових звірів хвороба перебігає у нервовій або легеневій формах.

Патологоанатомічні зміни

Під час зовнішнього огляду тварин виявляють травми шкіри, ділянки розчухувань, облисіння (крім свиней, норок та соболів). У головному мозку відбувається гіперемія оболонок, крововиливи, розм’якшення мозкової речовини. Легені набрякають, лімфовузли бронхів збільшуються.

Діагностика

Діагностика хвороби Ауєскі є комплексною, ґрунтується на даних епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних методів дослідження. У невакцинованого поголів’я діагноз підтверджують алергічною шкірною пробою з аулергіном. Хворобу Ауєскі диференціюють від сказу, лістеріозу, чуми, інфекційного енцефаломієліту. У свиней виключають також отруєння кухонною сіллю, паратиф, сальмонельоз та авітамінози.

Лікування

Лікування хвороби Ауєскі є недосконалим; можливе застосування гіперімунної сироватки проти специфічного гамма-глобуліну, неспецифічних сироваток, а також противірусних лікарських засобів та антибактеріальних засобів.

Профілактика

Всі заходи профілактики і боротьби проти хвороби Ауєскі здійснюють згідно з чинною інструкцією. Основа профілактики — виконання ветеринарно-санітарних вимог щодо комплектування, розведення, утримання й годівлі тварин; унеможливлення занесення збудника з невпорядкованих господарств, систематичне проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації. Хворобу контролюють за допомогою засобів специфічної профілактики — живих та інактивованих вакцин. За підтвердження діагнозу, господарство оголошують невпорядкованим і вводять карантинні обмеження, які знімають у тваринницьких господарствах за місяць, а в звірівницьких — за 15 днів після подолання захворювання і проведення заключного комплексу ветеринарно-санітарних заходів. Клінічно здорових тварин вакцинують.

Імунітет

Після перенесення хвороби Ауєскі формується напружений імунітет на 1‒3 роки. Пасивний (колостральний) імунітет створюється передачею материнських антитіл з молозивом.

Література

  1. Корнієнко Л. Є., Корнієнко Л. М., Білокінь В. С. та ін. Хвороба Ауєскі. Біла Церква : #Білоцерківський державний аграрний університет, 2002. 219 c.
  2. Вербицький П. І., Достоєвський П. П., Бусол В. О. та ін. Довідник лікаря ветеринарної медицини. Київ : Урожай, 2004. 1280 с.
  3. Інструкція щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів // Законодавство України. 2008. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0138-08#Text
  4. Уховський В. В., Романов О. М., Безименний М. В. та ін. Ретроспективний аналіз хвороби Ауєскі серед поголів’я свиней на території України / В. В. Уховський, Ж. М. Дрожже // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Ветеринарна медицина. 2017. Вип. 1 (40). С. 105–110.

Автор ВУЕ

Л. І. Шендрик


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шендрик Л. І. Ауєскі хвороба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ауєскі хвороба (дата звернення: 11.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ