Ауксини

Індоліл-3-оцтова кислота

Аукси́ни (від грец. αὔξω — збільшуватись, зростати) — група речовин індольної (див. Індол) природи, потрібних для росту і розвитку рослин. За властивостями та механізмом дії їх відносять до фітогормонів.

Історична довідка

Ауксини — одні з перших фітогормонів, виявлених у рослинах. Найґрунтовніше вивченим ауксином є індоліл-3-оцтова кислота (ІОК). У чистому вигляді ІОК виділено й ідентифіковано 1934 Ф. Кеглем (1897–1959; Нідерланди).


Характеристика

ІОК — фітогормон, що забезпечує розтягування, поділ і диференціацію клітин, процеси органогенезу та морфогенезу, апікальне (див. Апекс) домінування, стійкість рослин до дії стресових чинників; стимулює проростання насіння і бульб; регулює процеси гравітропізму (див. Тропізм) та фототропізму. ІОК виявлено в усіх органах рослин; найбільша її кількість зосереджена у верхівках пагонів і коренів, у молодих листках, квітках і насінні. Фізіологічна активність ІОК у рослині визначається її синтезом, транспортом, зв’язуванням і деградацією. Синтез ІОК відбувається триптофан-залежними та триптофан-незалежними шляхами, вибір яких зумовлений потребою рослини в речовині-попередникові синтезу — амінокислоті триптофані. Транспортування ауксинів здійснюється полярно, за допомогою специфічних транспортних систем, полярно розташованих на клітинних мембранах. Це сприяє утворенню локальних градієнтів концентрації ауксину, що є поштовхом до запуску відповідної програми розвитку клітини чи органа. Механізм дії ауксинів пов’язаний з їхнім впливом на експресію генів. Зв’язуючись з відповідним рецептором на плазматичній мембрані, ІОК запускає в клітині каскад реакцій, активує різноманітні сигнальні шляхи, компоненти яких через фосфорилювання / дефосфорилювання змінюють транскрипцію відповідних генів. Ауксини викликають і швидкі реакції, що не пов’язані з транскрипцією, наприклад, активацію протонних насосів плазматичної мембрани. Окрім ІОК, рослини синтезують інші сполуки з ауксиноподібною активністю: 4-хлоріндоліл-3-оцтову, індоліл-3-масляну, фенілоцтову кислоти. Синтез ауксинів спостерігають також у різних бактерій і грибів. Зокрема, утворена ними ІОК використовується для їхнього власного метаболізму, а також впливає на ріст і розвиток рослин-господарів. Синтетичними аналогами ауксинів є 2,4-дихлорфеноксиоцтова та нафтален-1-оцтова кислоти, які застосовують у сільському господарстві та садівництві як гербіциди для стимулювання коренеутворення у живців, утворення партенокарпічних (див. Партенокарпія) плодів.

Література

  1. Гут Р. Т., Горелов С. В., Осьмак О. С. Молекулярні механізми дії ауксинів у рослинах // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2002. Вип. 12 (4). С. 219–225.
  2. Paque S., Weijers D. Q&A: Auxin: the Plant Molecule that Influences almost Anything // BMC Biology. 2016. Vol. 14. P. 1–5.
  3. Білявська Л. О., Надкернична О. В., Копилова О. Б. Біосинтез фітогормонів ґрунтовими грибами Cladosporium cladosporioides // Мікробіологічний журнал. 2017. Т. 79. № 3. С. 3–13.
  4. Юр’єва О. М., Драговоз І. В., Леонова Н. О. та ін. Біосинтез фітогормонів штамами Penicillium funiculosum з різних екологічних ніш // Мікробіологічний журнал. 2018. Т. 80. № 2. С. 44–55.

Автор ВУЕ

І. Д. Григорчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Григорчук І. Д. Ауксини // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ауксини (дата звернення: 19.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ