Ауер, Леопольд

А́уер, Леопо́льд (нім. Auer, Leopold; угор. Auer, Lipуt; рос. Ауэр, Леопольд Семёнович; 07.06.1845, м. Веспрем, тепер Угорщина — 15.07.1930, м. Лошвіц, тепер район м. Дрездена, Німеччина) — музикант-скрипаль, композитор, диригент, педагог, заслужений професор Санкт-Петербурзької консерваторії (з 1908), почесний член Петербурзького відділення Імператорського російського музичного товариства (з 1908).

Ауер, Леопольд (Auer, Leopold)
Народження	07.06.1845
Місце народження	Веспрем
Смерть	15.07.1930
Місце смерті	Лошвіц
Напрями діяльності	музичне мистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї робітника-маляра. Грі на скрипці навчався у консерваторіях м. Пешта (тепер м. Будапешт; 1853−1856, клас Р. Коне), м. Відня (1857−1858, класи Я. Донта та Й. Гельмесбергера); вдосконалював майстерність під керівництвом Й. Йоахима (1860–1863; м. Ганновер).

Працював концертмейстером симфонічних оркестрів міст Дюссельдорфа (1863−1866) та Гамбурга (1866−1867). Виступав 1868 у м. Лондоні (разом з А. Рубінштейном). Наприкінці 1860-х був першим скрипалем струнного квартету братів Мюллерів.

Жив у Росії (1868–1917), обіймав посаду професора Петербурзької консерваторії (керівник вищого класу скрипкової гри, класу квартету та камерного ансамблю). Очолював струнний квартет Петербурзького відділення Імператорського російського музичного товариства (1868−1906), був диригентом його симфонічних зібрань (1883−1884, 1887−1892, 1894−1895) та симфонічних концертів Придворної співочої капели (1880−1882). У 1872–1908 — соліст оркестру Маріїнського театру, у 1873–1917 — соліст імператорського двору.

Брав активну участь в організації ІІ Міжнародного конкурсу ім. А. Рубінштейна (м. Берлін, 1895), був членом журі ІV Міжнародного конкурсу ім. А. Рубінштейна (м. Париж, 1905); представляв Росію на Міжнародному музичному конгресі у м. Лондоні (1911). Вів активну концертну діяльність у Росії та за кордоном як скрипаль і диригент.

У м. Лондоні заснував Літню міжнародну школу-студію (1907−1916); літні місяці 1915−1917 проводив разом з учнями у м. Христианії (тепер м. Осло, Норвегія).

З 1918 мешкав у США, де викладав у Інституті музичного мистецтва (м. Нью-Йорк), у Кертісовському інституті музики (м. Філадельфія). Похований у м. Гартсдейлі (штат Нью-Йорк).

Творчість

Виконавська манера Ауера вирізнялася технікою, виразністю та довершеністю інтерпретацій, прагненням до відтворення авторського задуму. Скрипаль володів наспівним, «теплим» тоном, вражав майстерністю художнього перевтілення. Розмаїтий репертуар Ауера містив зразки західноєвропейської класики (Й.-С. Баха, В. А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Ф. Мендельсона, Й. Брамса, Н. Паганіні), твори російських композиторів (А. Рубінштейна, П. Чайковського, О. Глазунова, С. Танєєва) та ін. Митець виступав із сольними концертами у Росії та за кордоном, з успіхом грав також у ансамблях — з А. Рубінштейном, С. Танєєвим, В. Сафоновим (1852–1918), Й. Гофманом (1876–1957), Р. Пюньо (1852–1914), Е. д’Альбером (1864–1932), Л. Брассеном (1836–1884), О. Вержбиловичем (1850–1911) та ін. Щорічно (1895−1913) спільно з А. Єсиповою (1851–1914) влаштовував серії сонатних вечорів у м. Петербурзі.

Сучасники поціновували диригентську діяльність Ауера. Під його орудою вперше в м. Петербурзі прозвучали «Пер Гюнт» Е. Г. Гріга, «Зораганда» Ю. Свендсена (1840–1911), симфонічна поема «Казка» Я. Сібеліуса.

Ауер — засновник російської скрипкової школи. Виховав понад 300 виконавців, серед яких Я. Хейфець (1901–1987), Є. Цимбаліст (1889–1985), М. Полякін (1895–1941), Л. Цейтлін (1881–1952), М. Ельман (1891–1967), Ю. Ейдлін (1896–1958), Н. Мільштейн (1902–1992), Ц. Ганзен (1897–1989) та ін.

Митець упровадив нову постановку правої руки скрипаля (так звану «постановку російської школи»), що сприяла збагаченню творчих та віртуозних можливостей інструменту.

Підготував низку праць, у яких узагальнив свій педагогічний і творчий досвід: «Моя школа гри на скрипці» (1921), «Інтерпретація творів скрипкової класики» (1925).

Гастрольна діяльність митця сприяла популяризації російської музики за кордоном.

Ауер — автор п’єс і транскрипцій для скрипки і фортепіано, каденцій до концертів В.А. Моцарта (№ 4), Л. ван Бетховена, Й. Брамса. Йому належать редакції скрипкових концертів В. А. Моцарта, П. Чайковського, А. Аренського, О. Глазунова, Л. Шпора.

Ауер і Україна

Скрипаль неодноразово гастролював у містах Києві, Одесі, Катеринославі (тепер Дніпро), Полтаві, Сімферополі, Севастополі, Ялті; був обраний представником Одеського відділення Імператорського російського музичного товариства (1900) та уповноваженим представником Катеринославського відділення Імператорського російського музичного товариства (1904) у Головній дирекції товариства в м. Петербурзі.

Учні Ауера Д. Ахшарумов (1864–1938), О. Колаковський (1856–1912), Д. Бертьє (1882–1950), Е. Млинарський (1870–1935), П. Ямпольський (1890–1956) своєю виконавською та педагогічною діяльністю сприяли становленню української школи скрипкового виконавства.

Визнання

1908 у Санкт-Петербурзькій консерваторії засновано стипендію імені Ауера. П. Чайковський присвятив Ауеру «Меланхолійну серенаду» та клавір Скрипкового концерту; О. Глазунов — V квартет та Скрипковий концерт, С. Танєєв — «Концертну сюїту», А. Аренський (1861–1906) — Скрипковий концерт; Е. Направник (1839–1916) — «Російську фантазію».

1911 у м. Сенкт-Петербурзі відбувся Перший конкурс скрипалів імені Леопольда Ауера, 2014 там пройшов Другий Міжнародний конкурс скрипалів і квартетів його імені (відтоді конкурс став щорічним).

Твори

Violin Playing as I teach It. New York : Frederick A. Stokes Company, 1921. 225 p.
My Long Life in Music. New York : Frederick A. Stokes Company, 1923. 377 p.
Violin Master Works and Their Interpretation. Mineola : Dover Publications, 2012. 166 p.

Р о с. п е р е к л. —

Среди музыкантов. Москва : Сабашниковы, 1927. 196 с.
Моя школа игры на скрипке. Интерпретация произведений скрипичной классики. Москва : Музыка, 1965. 272 с.
Моя долгая жизнь в музыке. Санкт-Петербург : Композитор, 2006. 213 с.

Література

Раабен Л. Леопольд Семенович Ауэр. Очерк жизни и деятельности. Ленинград : Музгиз, 1962. 178 с.
Ямпольский И. Ауэр и современное скрипичное искусство // Ямпольский И. Избранные исследования и статьи. Москва : Советский композитор, 1985. 280 с.
Калениченко А. Ауер Леопольд // Українська музична енциклопедія : в 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, 2006. 680 с.

Автор ВУЕ

Т. В. Сітенко

Покликання на цю статтю: Сітенко Т. В. Ауер, Леопольд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ауер, Леопольд (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.01.2021