Ауербах, Шарлотта

Ауербах, Шарлотта.png

Ауерба́х, Шарло́тта (14.05.1899, м. Крефельд, тепер земля Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина — 17.07.1994, м. Единбург, Шотландія, Велика Британія) — генетик, дослідниця мутагенезу, доктор філософії з генетики (з 1935), доктор наук (з 1947), іноземний член Данської академії наук (з 1968), Національної академії наук США (з 1970), член Единбурзького королівського товариства (з 1949), Лондонського королівського товариства (з 1957), почесний професор Лейденського університету (Нідерланди, з 1975), Трініті-коледжу в м. Дубліні (з 1976), Кембриджського університету (з 1976), Університету Індіани (США, з 1984). Онука Л. Ауербаха.


Ауербах, Шарлотта

Рік народження 14.05.1899
Місце народження м. Крефельд, тепер земля Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина
Рік смерті 17.07.1994
Місце смерті Единбург, Шотландія, Велика Британія
Напрями діяльності генетик, дослідниця мутагенезу


Життєпис

Народилася в сім’ї хіміка, батько був учнем В. Оствальда та співробітником Р. Абегга.

Навчалася в Берлінському (1919 і 1921–1922), Вюрцбурзькому (1920–1921), Фрайбурзькому (1922–1924) університетах, де вивчала біологію та хімію. 1924 склала у Берлінському університеті державні іспити з біології, хімії та фізики, а згодом також іспит на вчителя середньої школи. З листопада 1924 викладала в школах міст Гайдельберга та Франкфурта.

1928 вступила до аспірантури Інституту біології Товариства кайзера Вільгельма в м. Берліні під керівництвом біолога О. Мангольда (1891–1962; Німеччина). Проте 1929 залишила аспірантуру та повернулася до викладання в школі. 1933 нацисти заборонили євреям вчителювати, тому (за порадою матері) поїхала до м. Единбурга.

1935 захистила дисертацію доктора філософії на тему розвитку ніг у дрозофіли. Відтоді працювала асистенткою професора Ф. А. Е. Крю (1886–1973; Шотландія, Велика Британія) в Інституті генетики тварин.

1939 отримала британське громадянство. 1938–1940 працювала разом з Г. Дж. Мюллером, який на цей час переїхав до м. Единбурга. З 1940 разом з фармакологом А. Дж. Кларком (1885–1941; Велика Британія) і генетиком Дж. М. Робсоном (1900–1982; Бельгія — Велика Британія) досліджувала вплив іприту (газу, який застосовували як хімічну зброю) на мутації в дрозофіл. Робота була розсекречена лише 1946, за її публікацію 1947 Ауербах надали почесний ступінь доктора наук Единбурзького університету та призначили лектором Інституту генетики тварин. Британська Рада з медичних досліджень створила 1959 відділення з дослідження мутагенезу в м. Единбурзі й призначила Ауербах його почесною директоркою. 1967 стала професором Единбурзького університету. 1969 вийшла на пенсію.

Брала участь у русі за соціальну відповідальність науковців, виступала за ядерне роззброєння та проти апартеїду.

Наукова діяльність

Автор понад 90 опублікованих наукових праць з генетики, серед яких 7 монографій.

Однією з перших у світі показала, що хімічні речовини здатні викликати мутації у генах.

Починала дослідження з ембріології дрозофіли. Важливі праці стосуються мутагенної дії хімічних речовин на дрозофіл. Після Другої світової війни вивчала генетичний мозаїцизм та генетичну нестабільність у дріжджів та нейроспори. Досліджувала тривалу післядію мутагенів на генетичний апарат клітини, а також специфічність дії окремих мутагенів на конкретні гени.

Нагороди і визнання

Нагороджена Медаллю Кейта Единбурзького королівського товариства (1947), Медаллю Дарвіна Лондонського королівського товариства (перша нагороджена жінка, 1977).

Лауреат премії Інституту дослідження життя (фонду компанії «Електрисіте де Франс», 1982), премії Г. Менделя Німецького генетичного товариства (1984).

На честь Ауербах названо вулицю в університетському містечку Единбурзького університету.

Додатково

Дід, Л. Ауербах (1828–1897), був анатомом (на його честь названо нервове «сплетіння Ауербаха»).

Грала на віолончелі в емігрантському оркестрі під керівництвом композитора Г. Галя (1890–1987; Австрія — Велика Британія).

Опублікувала книгу казок «Пригоди з Розаліндою» («Adventures with Rosalind»; 1947) під псевдонімом Шарлотта Остін.

Усиновила двох хлопців (німецького та італійського походження), яким заповіла власне майно.

Праці

  • Chemical Production of Mutations // Nature.1946. Vol. 157.P. 302.(With Robson J. M.).
  • Chemical Production of Mutations // Science. 1947. Vol. 105. P. 243–247. (With Robson J. M., Carr J. G.)
  • Hazards of Radiation // Nature.1960. Vol. 189. P. 169.
  • The Science of Genetics. NewYork, Harper&Row. 1961, 1964
  • Notes for Introductory Coursesin Genetics. Edinburgh: Kallman, 1965.
  • Drosophila Testsin Pharmacology // Nature.1966. Vol. 210.P. 104.
  • The chemical production of mutations // Science.1967. Vol. 158. P. 1141–1147.
  • Mutation Research: Problems, Results and Perspectives. London: Chapman&Hal, 1976.
  • Рос. перекл. — Генетика в атомном веке. Атомиздат, 1959. 77 с. ; Изд. 2-е Атомиздат: 1968. 88 с.
  • Генетика. Атомиздат: 1966. 322 с. Изд. 2-е Атомиздат: 1968. 280 с.
  • Наследственность. Атомиздат 1969;
  • Проблемы мутагенеза. 1978.

Література

  1. Beale G. H. Charlotte Auerbach, 14 May 1899 — 17 March 1994 // Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society.1995.Vol. 41. P. 19–42.
  2. Kilbey B. J. Charlotte Auerbach (1899–1994) // Genetics.1995. Vol. 141. P. 1–5.
  3. Shankel, Delbert M. Memories of a Friend and Mentor – Charlotte Auerbach. Mutation Research // Reviews in Mutation Research. 2014. Vol. 761. P. 1–5.

Автор ВУЕ

О. І. Болдирєв


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Болдирєв О. І. Ауербах, Шарлотта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ауербах, Шарлотта (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ