Атрофія

Атрофі́я (грец. ἀτροφία — голодування, в’янення) — патологічний стан, який супроводжується зменшенням розміру, маси та об’єму цілого органа або його окремих ділянок із поступовим припиненням функціонування.

Зміст

1 Етіологія та патогенез
2 Клініка
3 Діагностика
4 Лікування
5 Профілактика
6 Література
7 Автор ВУЕ

Етіологія та патогенез

Атрофія може вражати тканини, слизові оболонки, нерви, залози. Загальна атрофія є набутим процесом, причинами виникнення якого є:

недостатність поживних речовин;
ураження гіпоталамуса;
онкологічні захворювання;
ендокринні порушення;
тривалий перебіг інфекційних захворювань.

Причинами місцевої атрофії можуть бути:

обмеження рухової активності;
навантаження на м’язи;
порушення іннервації;
порушення кровообігу внаслідок ішемічних уражень вен і артерій;
тиснення на орган або його частину;
радіаційне опромінення;
важка інтоксикація на тлі серйозних інфекцій;
тривале вживання гормональних препаратів;
дисгормональні порушення;
спадкова схильність тощо.

Клініка

Симптоми атрофії залежать від локалізації, характеру ураження, поширеності та ступеня вираженості.

Діагностика

Діагностичні заходи відрізняються в кожному конкретному випадку підозри на атрофію. Розрізняють фізіологічну та патологічну атрофію. Фізіологічна атрофія спостерігається протягом усього життя, її поділяють на еволюційну та інволюційну. Еволюційна атрофія трапляється в період росту й розвитку організму. Інволюційна атрофія характеризується поступовим зменшенням органів і тканин у зв’язку зі старінням організму.

Патологічна атрофія розвивається під впливом багатьох шкідливих чинників у будь-який період життя організму. Вона може бути оборотною. Розрізняють загальну і місцеву патологічну атрофію. Загальна атрофія розвивається в органах і тканинах цілого організму (наприклад, унаслідок виснаження). Місцеву атрофію класифікують за причиною виникнення: неврогенна, ангіогенна, дисгормональна, дисфункціональна, атрофія від тиснення та атрофія, спричинена дією фізичних і хімічних чинників.

Лікування

Лікування атрофії розпочинають з усунення основного захворювання, що спровокувало появу атрофічного процесу. Воно залежить від форми, тяжкості, тривалості хвороби, віку пацієнта та переносимості ліків. Методи лікування підбирають індивідуально. Глибокі атрофічні ураження не піддаються корекції та лікуванню.

Профілактика

Профілактика атрофії полягає у запобіганні причин, що призводять до атрофічного процесу.

Література

Губіна-Вакулик Г. І., Кондаков І. І., Сорокіна І. В. та ін. Клінічна патологічна анатомія. Харків : Гриф, 2004. 287 с.
Сорокіна І. В., Яковцова А. Ф. Патологічна анатомія. Харків : Факт, 2004. 648 с.
Шлопов В. Г. Патологічна анатомія. Вінниця : Нова Книга, 2004. 768 с.
Wenning G., Colosimo С., Geserand F. Werner Poewe // Lancet Neurology. 2004. № 3 (2). P. 93–103.
Волковой В. А., Кононенко Н. М., Гнатюк В. В. та ін. Патологічна анатомія. Харків : Золоті сторінки, 2013. 390 с.
Міщенко Т. С., Нікішкова І. М., Міщенко В. М. Церебральна атрофія при хворобі малих судин головного мозку // Міжнародний неврологічний журнал. 2016. № 8. С. 13–19.