Атон

Ато́н (давньоєгип. Jtn — диск Сонця) — у давньоєгипетській релігії — бог Сонця, деміург. За фараона Аменготепа IV проголошений єдиним богом.

Історична довідка

Перші згадки про Атона датують епохою Середнього царства, 12-ї династії («Оповідь Синуге»). Спочатку Атон в образі сонячного диска вважався одним з-поміж втілень бога Ра. Зародження культу Атона як єдиного бога Сонця відносять до часів Аменготепа ІІІ. Його розквіт припав на часи правління Аменготепа ІV (пом. бл. 1336 до н. е.): фараон оголосив Атона вищим і єдиним Богом усього Єгипту замість Амона (див. Амон-Ра) та заборонив вклонятися ін. богам.

Аменготеп ІV назвав себе оракулом і сином Атона; на його честь змінив своє ім’я на Ехнатон (Akhenaton — корисний для Атона), збудував нову столицю — м. Ахетатон (тепер м. Амарна), склав гімни Атону.

Тексти з гробниць повідомляють про Атона як видиме з’явлення Творця, котрий створив (народив із себе) мільйони образів, розділив людей за мовами і кольором шкіри; є милостивим як до єгипетського люду, так і до віддалених народів Сирії й Нубії.

Культ Атона

Храми Атону було зведено в містах Карнаку, Геліополі та Мемфісі, головна особливість споруд — відсутність даху й затінених приміщень, щоб спілкування з Богом було безпосереднім (ритуали здійснювали просто неба).

В іконографії Атона попередній антропоморфний образ (людини з головою сокола) заступили зображення диску з долонями на кінцях променів, часто із анхом. Особливістю вважають і те, що ім’я бога поміщали в картуш за аналогією до імен царів.

Задля зміцнення культу Атона Ехнатон наказав зруйнувати храми Амона та ін. традиційних богів, заборонив уживати слово «бог» у множині (що дало підставу дослідникам вбачати в культі Атона перший в історії релігії вияв монотеїзму).

Після смерті Ехнатона культ Атона було заборонено, верховним богом пантеону знову став Амон.

Додатково

За припущенням З. Фройда, культ Атона позначився на формуванні давньоюдейського монотеїзму, оскільки пророк Мойсей, згідно з біблійним переказом, мешкав у Єгипті в часи, близькі до правління Ехнатона.

Цитата

«…Поява твоя прекрасна, о Атоне, живий володарю вічності.
Ти є блиском, красивим (і) могутнім
Любов твоя велична, величні промені твої.
Простягаються вони до обличь усіх.
Твоя шкіра сяє, обличчя (твоє) дає життя серцям.
Наповнюєш ти дві землі любов’ю своєю.
О, Бог, що створив сам себе. Творець землі всієї,
творець, що являє себе в людях, стадах, тваринах усіх, в деревах усіх, що ростуть на землі.
Живуть вони, коли світиш ти їм.
Ти мати (і) батько для створінь твоїх…»

 Малий гімн Атону / пер. Заплетнюк О. А. // Сходознавство. 2014. № 67. С. 42–43.


Література

  1. Gabolde M. D’Akhenaton à Toutânkhamon. Lyon; Paris : Université Lumière-Lyon 2, Institut d'archéologie et d'histoire de l'Antiquité, 1998. Р. 227–276.
  2. Hornung E. Echnaton: Die Religion des Lichts. Düsseldorf : Patmos-Verlag der Schwabenverlag AG, 2005. 160 р.
  3. Schlögl H. A. Echnaton — Tutanchamun: Daten, Fakten, Literatur. Wiesbaden : Harrassowitz О., 2013. 137 р.
  4. Заплетнюк О. А. Малий гімн Атону // Сходознавство. 2014. № 67. С. 39–46.
  5. Dodson A. Monarchs of the Nile. Cairo; New York : The American University in Cairo Press, 2016. 248 р.
  6. Шперл К. А. Параллели древнеегипетских молитвенных произведений и ветхозаветных псалмов: псалом 103 и «Большой гимн Атону» // Религиоведение. 2018. № 2. С. 5–11.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Атон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атон (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ