Атлас діалектологічний

А́тлас діалектологі́чний, атлас лінгвістичний — зібрання лінгвістичних карт, на яких відображено діалектні явища та території їх поширення.

Характеристика

Об’єктом картографування може бути мовний факт (слово, значення слова, словоформа, фонема, звук, синтаксична структура, словотвірна модель) або мовне явище як цілісність.

Явища на бланках географічних карт відображають словесно (у романських, рідше — германських лінгвогеографічних школах) або за допомогою знаків, подібних до геометричних фігур (кола, трикутника, квадрата тощо). Трапляються також комбіновані позначення — поєднання написів і геометричних фігур. Серед графічних засобів поширені різні види штрихування, заливка та ізоглоси.

Картографічні знаки можуть бути одно- чи багатоколірними; контраст кольорів є засобом розрізнення картографованих мовних фактів.

Особливості різновидів

Діалектологічний атлас може об’єднувати карти:

  • атомарні (присвячені одній мовній одиниці чи кільком однорідним);
  • синтетичні (на них шляхом зіставлення атомарних карт визначають тенденції диференціації діалектного простору);
  • класифікаційні (карти діалектного членування — узагальненого поділу діалектного континууму на наріччя й діалекти).

Створення

Матеріал для діалектологічного атласу збирають шляхом безпосередніх спостережень за говорами відповідно до спеціальної програми-питальника в попередньо визначених населених пунктах. Мережа населених пунктів рівномірно відображає мовну територію; з метою докладного вияву діалектних меж в окремих зонах вона може бути згущена. Зібраний діалектний матеріал подають єдиною фонетичною транскрипцією.

Класифікація

Розрізняють діалектологічні атласи:

  • агальномовні національні — ті, що картографують діалектне розрізнення в межах усієї території поширення діалектної мови: наприклад, «Атлас української мови» в 3 томах (1984–2001);
  • регіональні — загальні та проблемні.

У загальних діалектологічних атласах зображують елементи одного чи різних структурних рівнів певної території. Наприклад, усім структурним рівням присвячено виданий у Польщі 7-томний «Атлас бойківських говірок» («Atlas gwar bojkowskich»; 1980–1991); лише лексиці — «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР» у 2-х частинах (1958, 1960) і «Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України» (1993) Й. Дзендзелівського.

У проблемних діалектологічних атласах висвітлюються лише явища певного кола. Наприклад, в «Атласі лексичних мадяризмів та їх відповідників в українських говорах Закарпатської області УРСР» П. Лизанця (1976) та «Лінгвістичному атласі нижньої Прип’яті» Т. Назарової (1985) відображені наслідки українсько-білоруської міжмовної взаємодії.

На картах діалектологічного атласу можуть бути зображені діалектні розрізнення в межах групи споріднених [«Загальнослов’янський лінгвістичний атлас» («Общеславянский лингвистический атлас»; 1988–2015, видання продовжується)] або неспоріднених мов [«Лінгвістичний атлас Європи» («Atlas linguarum Europae»; 1975–2015, видання продовжується)].

Автор ВУЕ

Н. П. Прилипко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Прилипко Н. П. Атлас діалектологічний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлас діалектологічний (дата звернення: 25.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ