Асцит

Асци́т (грец. ἀσϰίτης — водянка, від ἀσϰός — міх для зберігання рідини, живіт) — хвороба, патологічне накопичення рідини в черевній порожнині.

Причини та механізми розвитку

Відбувається найчастіше за наявності портальної гіпертензії, цирозу печінки , злоякісних пухлин, застою крові у великому колі кровообігу у разі серцевої недостатності. Зрідка асцит спричиняють гіпопротеїнемія (ураження нирок, нефротичний синдром, голодування); ураження лімфатичних судин (глистяна інвазія лімфатичних судин — філяріатоз) та вен (тромбоз печінкових вен — синдром Бадда — Кіарі); хвороби очеревини (перитоніт, туберкульоз очеревини, канцероматоз очеревини, полісерозит за системних хвороб сполучної тканини), травної системи (панкреатит, хронічний ентерит та синдром мальабсорбції, Крона хвороба) тощо.

Поділяється асцит за кількістю рідини (незначний, помірний, виражено напружений); за характером рідини (ексудат — запального характеру, транссудат — рідка частина крові незапального походження); за відповіддю на лікування (піддається терапії або рефрактерний).

Діагностика

Клінічно виражений збільшенням живота (до значних розмірів), випинанням пупка, судинним малюнком шкіри живота (портальна гіпертензія). Для діагностики використовують методи об’єктивного обстеження пацієнта, ультразвукові дослідження черевної порожнини, комп’ютерну томографію черевної порожнини, у жінок за підозри на незначну кількість рідини — гінекологічну діагностику (пункція Дугласового простору), діагностичний лапароцентез — пункцію черевної порожнини з метою отримання рідини для дослідження та, як правило, одночасного її видалення. Асцитна рідина досліджується на вміст атипових клітин, бактерій і лейкоцитів, встановлюється кількість білка, глюкози, деяких ферментів (амілази, лактатдегідрогенази), тригліцеридів, білірубіну тощо.

Ускладнення асциту — спонтанний бактеріальний перитоніт, швидке погіршення системного кровообігу, портальної гіпертензії, пухлинного процесу, печінкової енцефалопатії чи гепаторенального синдрому. За умов адекватного лікування перебіг асциту хвилеподібний (слабне в результаті лікування та знову загострюється за його припинення чи прогресування хвороби).

Лікування та прогноз

Терапія полягає в симптоматичному лікуванні (діуретиками), корекції водно-електролітного обміну, лікувальному лапароцентезі (прокол черевної стінки й видалення рідини, яка швидко з’являється знову) тощо. Прогноз для одужання несприятливий.

Література

  1. EASL Clinical Practice Guidelines on the Management of Ascites, Spontaneous Bacterial Peritonitis, and Hepatorenal Syndrome in Cirrhosis // Journal of Hepatology. 2010. Vol. 53. P. 397–417. URL: https://easl.eu/wp-content/uploads/2018/10/Hepatorenal-Cirrhosis-English-report.pdf
  2. Management of Adult Patients with Ascites Due to Cirrhosis: Update 2012. [W. p.] : The American Association for the Study of Liver Diseases, 2012. 96 p. URL: https://www.aasld.org/sites/default/files/2019-06/141020_Guideline_Ascites_4UFb_2015.pdf
  3. Бакулин И. Г., Варламичева А. А. Отечно-асцитический синдром: практический алгоритм // Эффективная фармакотерапия. 2014. № 43. С. 14–20.
  4. Зінчук О. М. Діагностика та лікування асциту при цирозах печінки (практичний алгоритм) // Гепатологія. 2016. № 1. С. 54–60.
  5. Радченко О. М., Королюк О. Я. Діуретики: стандарти та перспективи. Львів : [б. в.], 2016. 115 с.

Автор ВУЕ

О. М. Радченко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Радченко О. М. Асцит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асцит (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ