Асхаби

Асхáби (ас-сахáба; араб. الصحابة‎, множина від сахіб, араб. صحابي‎ — прихильник, сподвижник) — в ісламі — найближчі сподвижники Мухаммада й очевидці його свідчень.

Зміст

1 Історична довідка
2 Джерела
3 Література
4 Автор ВУЕ

Історична довідка

До асхабів спершу відносили усіх, хто безпосередньо спілкувався з Пророком, або учасників його походів. Пізніше асхабами стали називати тих, хто хоча б раз бачив Мухаммада.

Саме асхаби вважаються найвідданішими прихильниками вчення Пророка. Вони утворили ядро перших мусульманських армій. Мешкали переважно в містах Мецці та Ясрибі (Медині). Асхабів-мекканців, які переселилися у м. Ясриб, називали мухаджирами (емігрантами). Відповідно, асхаби-мединці отримали ймення ансарів (помічників).

Після смерті Мухаммада асхаби утворили своєрідну еліту мусульманського суспільства. Серед них виділяли 12 головних, яких Пророк вирізнив за «чистоту сердець» і світлі помисли. З-поміж асхабів обирали перших халіфів, їх призначали намісниками й полководцями.

У мусульманській традиції найдостойнішими асхабами вважаються перші мухаджири й ансари, за ними — учасники битви при Бадрі, потім — учасники битви при Ухуді, далі — усі ті, «хто дав клятву, приємну Аллаху».

Саме асхаби записували і запам’ятовували одкровення, засвідчені Мухаммадом. Їхні розповіді про слова і діяння пророка (хадиси), які супроводжувались описами вражень і посиланнями на особисті приклади, пізніше утворили Сунну. Авторитет сподвижників, очевидців Пророка і трансляторів його вчення поступово призвів до своєрідного культу асхабів у середовищі сунітів. Про їхні благочестиві діяння писали Хішам ібн Абдал-Малік у «Життєписі посланника Аллаха» (1-а пол. 8 ст.) та Мухаммад ібн Са’д ал-Багдаді (784–845; Ірак) у «Книзі вищих розрядів» (1-а пол. 9 ст.). Пізніше з’явилися особливі біографічні словники, де містилися свідчення про більшість асхабів. Серед них виділяється «Вичерпний стислий посібник про сподвижників», укладений ібн Хаджаром аль-Аскалані в 1-й пол. 15 ст. Тут подано свідчення про 12 тис. асхабів, котрі мали хоч якесь відношення до Мухаммада.

У мусульманській традиції популярними є коранічні оповіді про асхаб-ал-кахф — сподвижників «печери» та асхаб-ал-Бадр — учасників першої в історії ісламу битви з язичниками при Бадрі.

Джерела

Ибн Хишам. Жизнеописание Пророка Мухаммада, рассказанное со слов аль Баккаи, со слов Ибн Исхака аль Мутталиба (первая половина VIII века) / Пер. с араб. Н. А. Гайнуллина. Москва : Умма, 2007. 656 с.

Література

Али-заде А. А. Асхаб // Исламский энциклопедический словарь. Москва : Ансар, 2007. С. 78–80.
Ибн Са‘д. Ат-Табакат ал-кубра / Пер. с араб. // Pax Islamica. 2013. № 1 (10) С. 8–30; № 2 (11). С. 8–29.
Muhammad in History, Thought, and Culture: An Encyclopedia of the Prophet of God : in 2 vol. / Ed. by C. Fitzpatrick, A. Walker. Santa Barbara : ABC-CLIO, 2014. 784 р.
Хафиз бин Ахмад Аль-Хаками. 200 вопросов по вероучению ислама / Пер. с араб А. Нирша. Москва : Умма, 2015. 319 с.