Астроніміка

Астроні́міка (від астро… і грец. ὄνομα, ὄνυμα — ім’я, назва), космоніміка — розділ ономастики, наука, яка вивчає астроніми (космоніми).

Наукове становлення астрономіки відбулося в 1960–1970-ті. Об’єктом вивчення астрономіки є: назви планет (Меркурій,Венера та ін.) та їхніх супутників (Фобос, Деймос та ін.), зір (Сіріус, Канопус та ін.), метеорних потоків (Тауриди, Персеїди та ін.), астероїдів (Веста, Юнона, Паллада та ін.), комет (Галлея, Брукса та ін.), екзопланет (Дон Кіхот, Полтергейст тощо), сузір’їв (Велика Ведмедиця, Мала Ведмедиці, Оріон та ін.) і їхніх частин (меч, пояс, щит, ноги та голова Оріона тощо), зоряних скупчень (Плеяди, Гіади, Ясла тощо), галактик (Молочний Шлях, Веретено та ін.), небулярних середовищ (Трьохдольна, Гомункул та ін.), астеризмів (Вітрило, Глечик, Вішалка та багато ін.).

Іноді термін астрономіка звужують лише до вивчення власних назв астрономічних об’єктів, поверхні яких не можна розрізнити у невеликі телескопи (умовно кажучи, «точкових» астрономічних об’єктів), а вивчення власних назв просторових астрономічних структур (сузір’я, туманності, астеризми, зоряні скупчення, галактики) відносять до космоніміки, проте остання назва напрямку наукових досліджень поки не може вважатися усталеною.

Окремі зорі астрономи називали відповідно до тієї частини тіла, яку бачили у візерунку сузір’я. Наприклад, Унук Ельхайя (серце змії), Денебола (хвіст лева) тощо. Так отримали власні назви найяскравіші зорі небосхилу (всього бл. 700 назв). Лише з 2016 Міжнародний астрономічний союз почав офіційно затверджувати деякі з цих власних назв.

Поряд із науковими назвами неофіційно вживались (вживаються) і народні назви, що є предметом окремого вивчення в астрономіці. Так, Велика Ведмедиця — це Великий Віз; Мала Ведмедиця — Малий Віз; зоряне скупчення Гіади — Чепіги; Молочний Шлях — Чумацький Шлях. Сузір’я Оріона має відразу кілька назв: Плуг, Граблі, Полиця, Чепіги, а три зорі поясу Оріона — Косарі.

Література

  1. Карпенко Ю. А. Названия звездного неба. Москва : Наука, 1981. 184 с.
  2. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. Київ : Довіра, 1993. 412 с.
  3. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ : Довіра, 2006. С. 254–255.
  4. Андрусенко Г., Апуневич С., Артеменко Т. та ін. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні : в 2 т. Львів : Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАН України, 2014–2016.
  5. Войтович В. Міфи та легенди давньої України. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2014. 464 с.
  6. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу: Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в святи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 т. Москва : Академический Проект, 2019. Т. 1. 479 с.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Астроніміка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астроніміка (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ