Астрономічні щорічники
Астрономі́чні щорі́чники — збірники астрономічних таблиць та ефемерид. Містять, переважно, координати небесних тіл (ефемериди Сонця, Місяця, планет, супутників, зір, комет, астероїдів) на певні дати чергового календарного року. В астрономічних щорічниках публікують також інформацію про обставини та динамічні параметри місячних і сонячних затемнень, планетні конфігурації, з’єднання планет з Місяцем та взаємні з’єднання, покриття зір та планет Місяцем, покриття (окультація|окультації) зір астероїдами, астрономічні константи, моменти сходу та заходу Сонця й Місяця, тривалість присмерків, біографії вчених, оглядові та спеціалізовані статті, бібліографію та інші відомості.
Астрономічні щорічники використовують для астрономічних, геодезичних, картографічних, геофізичних, топографічних робіт, у навігаційній практиці, а також для розрахунків траєкторій штучних супутників Землі і космічних апаратів.
Найдавнішим з астрономічних щорічників є «Знання часу» («Connaissance des temps»), сучасна назва «Астрономічні ефемериди: Знання часу» («Ephemerides astronomiques: Connaissance des temps»), який видають у м. Парижі від 1679. Авторитетним закордонним астрономічним щорічником є «Природничий альманах і астрономічні ефемериди» («The Nautical Almanac and Astronomical Ephemeris»), який виходив у м. Лондоні від 1766. У період 1960–1980 цей астрономічний щорічник об’єднано з «Американським астрономічним і морським альманахом» («The American Ephemeris and Nautical Almanac»). Виходив під назвою «Астрономічні ефемериди» («The Astronomical Ephemeris»), а від 1981 ― під назвою «Астрономічний альманах» («The Astronomical Almanac»). Цей астрономічний щорічник видає Морська обсерваторія (м. Вашингтон, США), яка разом з Гринвіцькою обсерваторією готує до друку матеріали для нього. У Російській імперії перший подібний астрономічний щорічник для навігаційних морського флоту видавали в 1814–1856 під назвою «Морський календар» («Морской календарь»). Від 1922 до 1991 в СРСР виходив «Астрономічний щорічник СРСР» («Астрономический ежегодник СССР»), з 1992 — «Астрономічний щорічник» («Астрономический ежегодник») ― найповніше видання такого роду. У ньому публікують ефемериди Сонця, Місяця, планет і зір, що забезпечують обчислення в системі координат CIRS.
Практично всі країни світу видають для аматорів астрономії науково-популярні астрономічні щорічники, де публікують астрономічні таблиці оглядового характеру. Від 1948 в Україні видають «Астрономічний календар», який виходить під егідою Головної астрономічної обсерваторії НАН України. Він містить дві частини — довідкову (інформація про астрономічні явища та ін.) та розділ зі статтями, в яких висвітлено стан наукових досліджень в окремих галузях астрономії та наведено довідкову інформацію про події й історичні факти. Календар можуть використовувати як довідник і посібник для практичних робіт фахівці з астрономії та інших галузей науки, а також викладачі, студенти, школярі, аматори астрономії.
Широкої популярності серед науковців та аматорів астрономії набув «Одеський астрономічний календар. Щорічник» («Одесский астрономический календарь. Ежегодник»), видаваний Одеською астрономічною обсерваторією. Наведені в цьому щорічнику відомості становлять інтерес як для фахівців, так і для вчителів шкіл, які викладають астрономію, а також для студентів закладів вищої освіти.
Література
- Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. 548 с.
- Астрономічний календар // Головна астрономіяна обсерваторія НАН України. URL: https://www.mao.kiev.ua/index.php/ua/vydannia/kalendaritem
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Астрономічні щорічники // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрономічні щорічники (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.09.2020
