Астрон

Схема «Астрона»

«Астро́н» — радянська автоматична станція для астрофізичних спостережень; штучний супутник Землі .

Історична довідка

«Астрон» було створено на базі автоматичної міжпланетної станції «Венера» в Науково-виробничому об’єднанні ім. Лавочкіна спільно з Кримською астрофізичною обсерваторією і Марсельською лабораторією (Франція). «Астрон» було запущено 23.03.1983 ракетою-носієм «Протон».

Характеристика

Технічні та орбітальні характеристики

Маса «Астрона» — 3250 кг; ексцентриситет орбіти — 0,921934; нахил орбіти до екваторіальної площини Землі — 51,5°; період обертання— 5 921,5 хв.; апоцентра радіус — 185 071 км; перицентра радіус — 19 015 км.

Технічне оснащення

На «Астроні» було встановлено найбільший на той час космічний ультрафіолетовий телескоп «СПІКА» з діаметром дзеркала 80 см та масою близько 400 кг. Робочий діапазон телескопу — 114–350 нанометрів. На борту станції було змонтовано рентгенівський телескоп СКР-02М (діапазон енергій — 2–25 кеВ, ефективна площа — 1 750 см²) та комплекс рентгенівських спектрометрів масою близько 300 кг. Ультрафіолетовий спектрометр телескопа мав 3 канали для реєстрації випромінювання астрономічних об’єктів. Діаметр каналу для вимірювання характеристик випромінювання яскравих зір становив 40 мкм; слабких зір — 0,4 мм; туманностей та позагалактичних об’єктів — 3 мм.

Результати роботи

Завдяки «Астрону» було отримано спектри понад сотні зір різних спектральних класів та класів світності, близько тридцяти галактик, десятків емісійних та відбивних туманностей і областей нашої Галактики, кількох комет.

У вивченні нестаціонарних явищ в оболонках зір та їхніх атмосферах, було детально досліджено явища, що супроводжували спалахи червоного карлика; спектр Наднової SN1987A (1987) та спектри деяких кулястих скупчень; динамічні процеси, що відбувалися в комі Галлея комети (1985–1986) та в оболонці, яку скинула Наднова у Великій Магеллановій Хмарі. Було здійснено дослідження деяких еруптивних та симбіотичних зір, зокрема симбіотичної зорі в Андромеди сузір’ї.

«Астрон» пропрацював 6 років замість запланованого року.

Література

  1. Boyarchuk A. A., Grinin V. P., Zvereva A. M. et al. A Model for the Coma of Comet Halley, Based on the Astron Ultraviolet Spectrophotometry // Soviet Astronomy Letters. 1986. Vol. 12. P. 291–296.
  2. Boyarchuk A. A., Gershberg R. E., Zvereva A. M. et al. Observations on Astron: Supernova 1987A in the Large Magellanic Cloud // Soviet Astronomy Letters. 1987. Vol. 13. P. 739–743.
  3. «Астрон» // Астрономічний енциклопедичний словник / За заг. ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. С. 34.
  4. Автоматические космические аппараты для фундаментальных и прикладных научных исследований / Под общ. ред. Г. М. Полищука, К. М. Пичхадзе. Москва : МАИ-Принт, 2010. С. 453.

Автор ВУЕ

О. Г. Шевчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шевчук О. Г. Астрон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астрон (дата звернення: 28.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ