Аспергілотоксикоз
Аспергілотоксико́з (Aspergillotoxicosis), аспергільоз тварин — мікоз, інтоксикаційне захворювання сільськогосподарських тварин, спричинене грибами роду аспергіл (Aspergillus).
Зміст
Характеристика
Виражений запальними явищами з утворенням мікозних гранульом в органах дихання і травлення, ураженням нервової системи та дегенеративними змінами в різних органах.
Етіологія та патогенез
Збудниками захворювання є патогенні гриби Aspergillus fumigatus, рідше Aspergillus flavus, Aspergillus clavatus, Aspergillus niger. На аспергілотоксикоз хворіють велика рогата худоба, вівці, кози, коні, свині, олені, мавпи, птахи (свійські, дикі). Виникненню й поширенню хвороби сприяє скупчення тварин, брак світла, надмірна вологість, неповноцінний раціон, особливо відсутність у ньому вітамінів.
Клініка
Першими клінічними ознаками у птахів за гострого перебігу хвороби є слабкість, сонливість, малорухливість; апетит знижений або зовсім відсутній; прогресують симптоми ураження органів дихання. Хвора птиця під час вдиху витягає шию та голову вперед і вгору, розкриває дзьоб, ковтає повітря, чхає, кашляє; з дзьоба витікає піниста серозна рідина. Наприкінці хвороби спостерігають розлади травлення, діарею, судоми й параліч. У курчат недугу ускладнюють симптоми менінгоенцефаліту, що характеризуються важкими нервовими розладами. Тривалість хвороби становить 4 дні, летальність — 80–100 %. У великої рогатої худоби за гострого перебігу аспергілотоксикозу спостерігають рясне слиновиділення, погіршення апетиту й порушення жуйки. У легенях прослуховуються хрипи, пульс слабкий і прискорений. Температура тіла підвищується до 40 °С, і тварина з ознаками важкого ураження органів дихання гине.
Лікування
Лікування аспергілотоксикозу не розроблено. Для попередження поширення хвороби застосовують препарати йоду, ністатин і амфотерицин у вигляді аерозолю з питною водою або кормом.
Профілактика
Основне значення у профілактиці аспергілотоксикозу має повноцінна годівля тварин та сприятливі санітарно-гігієнічні умови їх утримання. В інкубаторах контролюють забрудненість повітря та інкубаційних яєць, періодично здійснюють дезінфекцію. Корми знезаражують ультрафіолетовим і ультрависокочастотним опроміненням, а також аміачною водою з наступним прогріванням за температури 180–200 °С; затхлі й цвілі корми проварюють.
Література
- Каришева А. Ф. Спеціальна епізоотологія. Київ : Вища освіта, 2002. 703 с.
- Бессарабов Б. Ф., Вашутин А. А., Воронин Е. С. и др. Инфекционные болезни. Москва : КолосС, 2007. 671 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мартинюк О. Г. Аспергілотоксикоз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аспергілотоксикоз (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2021
