Асорін

Асорін.jpg
Асорін2.jpg

Асорíн (ісп. Azorín; справжні прізвище та ім’я — Мартінес Руїс, Хосе Аугусто Тринідад; ісп. Martínez Ruiz, José Augusto Trinidad; 08.06.1873, м. Моновар, провінція Аліканте, Іспанія — 02.03.1967, м. Мадрид, Іспанія) — письменник, літературний критик. Писав іспанською мовою.

Асорін

(Azorín)

Народження 08.06.1873
Місце народження Моновар, Аліканте, Іспанія
Смерть 02.03.1967
Місце смерті Мадрид, Іспанія
Напрями діяльності літературна творчість, проза, критика

Життєпис

Народився у заможній сім’ї адвоката. Вивчав право у м. Валенсії (1888–1896). Після невдалих спроб здобути освіту в університетах Гранади і Саламанки 1896 переїхав до м. Мадрида для продовження навчання.

З 1905 брав активну участь у політичному житті. 1907–1919 п’ять разів був депутатом, опікувався народною освітою. Політичні погляди Асоріна від анархічних із часом змінилися на консервативні.

Подорожував Іспанією, досліджував іспанське мистецтво Золотої доби (16–17 ст.). Після встановлення в країні 1923 диктатури М. Прімо де Рівери суспільну діяльність Асоріна було призупинено через його відмову співпрацювати з режимом. 1924 обраний членом Іспанської Королівської Академії.

Під час Громадянської війни жив у Франції, після її закінчення повернувся до Іспанії. В останні роки життя захоплювався мистецтвом кіно.

Творчість

Друкувався спершу під різними псевдонімами в газетах, публікував критичні відгуки на театральні постановки з гострих соціальних питань, писав про твори А. Гімери, Б. Переса, Гальдоса, Х. Дісента. Переклав іспанською п’єсу М. Метерлінка «Непрохана», лекцію А. Хамона «Про батьківщину» та «У в’язницях» П. Кропоткіна.

1895 опублікував два есе — «Літературні анархісти» («Anarquistas literarias») та «Соціальні нотатки» («Notas sociales»), у яких виклав основи теорії анархізму.

За підтримки Л. Аласа (Кларіна), влаштувався дописувачем видання «Палікес», писав критичні статті під псевдонімами Кандід, Ахріман та ін. Після виходу у світ трилогії автобіграфічних романів «Воля» («La voluntad»; 1902), «Антоніо Асорін» («Antonio Azorín»; 1903) і «Зізнання маленького філософа» («Las confesiones de un pequeño filósofo»; 1903) псевдонім Асорін стає офіційним.

Був одним із провідних критиків і публіцистів Іспанії, між 1914−1917 опублікував понад 200 статей. Коло творчих інтересів Асоріна сконцентровано на Іспанії та її народові: «Села» («Los pueblos»; 1904), «Іспанія: люди і пейзажі» («España: hombres y paisajes»; 1909), «Іспанський пейзаж з погляду іспанців» («El paisaje de España visto por los españoles»; 1917).

Загалом літературний доробок Асоріна складається з есе та романів. Написав також кілька експериментальних театральних п’єс.

Есе присвятив переважно двом провідним темам: іспанський пейзаж та імпресіоністська інтерпретація творів класичної літератури. В есе, що торкаються ситуації в Іспанії, зображено спільну для усіх представників «Покоління 98-го року», до якого належав Асорін, тематику — висвітлення й аналіз проблем іспанської дійсності: «Кастилія» («Castilla»; 1912), «Роздумуючи про Іспанію» («Pensado en España»; 1940), «Відчуваючи Іспанію» («Sintiendo a España»; 1942). Проблемне коло романів із часом зміщується у бік філософських концептів — долі, фатуму, швидкоплинності часу: «Дон Жуан» («Don Juan»; 1922), «Донья Інес» («Doña Inés»; 1925).

Романи зрілого періоду творчості «Фелікс Варгас» («Félix Vargas»; 1928), «Сюрреалізм» («Superrealismo»; 1929) тяжіють до авангардного мистецтва.

Твори вирізняються високим естетико-стилістичним рівнем. Для стилю характерні описовий імпресіонізм, використання короткого речення зі спрощеним синтаксисом. Серед новаторських технік — розроблення міфу про вічне повернення через створення персонажів, що живуть водночас у різні історичні епохи (Дон Жуан чи Донья Інес).

Асорін здійснив ґрунтовну розвідку підвалин іспанської культури як осередку іспанської душі. У книгах «Кастильська душа» («El alma castellana»; 1900) та збірках есе «Шлях Дона Кіхота» («La ruta de Don Quijote»; 1905) і «Година Іспанії, 1560–1590» («Una hora de España 1560–1590»; 1924) реконструював природу і дух іспанського життя. Літературна критика Асоріна — «Нотатки на полях класиків» («Al margen de los clásicos»; 1915), «З дозволу сервантистів» («Con permiso de los cervantistas»; 1948) — пропонує нові варіанти інтерпретації відомих текстів, пробуджує інтерес до іспанських класиків.

Твори

  • En torno a José Hernández. Buenos Aires : Editorial Sudamericana, 1939. 130 p.
  • Pensando en España. Madrid : [w. p.], 1940. 240 p.
  • La ruta de Don Quijote. Manchester : Manchester University Press, 1966. 220 p.
  • Los pueblos. Barcelona : Planeta, 1990. 218 p.
  • Una hora de España. Madrid : Editorial Castalia, 1993. 234 p.
  • Cinematógrafo: artículos sobre cine y guiones de películas (1921–1964). Valencia : Fundación caja del Mediterráneo, 1995. 340 p.
  • Doña Inés (Historia de amor). Madrid : Castalia, 1999. 238 p.
  • El cine y el momento. Madrid : Biblioteca nueva, 2000. 132 p.
  • Félix Vargas (Etopeya). Madrid : Cátedra, 2001. 346 p.
  • Don Juan. Madrid : Biblioteca Nueva, 2002. 120 p.

Література

  1. Valverde J. M. Azorín. Barcelona : Planeta, 1971. 412 p.
  2. Riopérez y M. Azorín íntegro. Madrid : Biblioteca Nueva, 1979. 755 p.
  3. Fox E. I. Azorín: Guía de la obra completa. Madrid : Castalia, 1992. 348 p.
  4. López García P. I. Azorín, poeta puro. Alicante : Instituto Alicantino de Cultura Juan Gil-Albert, 2006. 492 p.
  5. Ferrándiz Lozano J. Azorín, testigo parlamentario. Periodismo y política de 1902 a 1923. Madrid : Congreso de los Diputados, 2009. 570 p.
  6. Ferri Coll J. M., Cremades E. R., Soriano-Mollá D. Th. Azorín: la invención de la literatura nacional. Madrid : Iberoamericana, 2019. 383 p.

Автор ВУЕ

С. В. Романова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Романова С. В. Асорін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асорін (дата звернення: 23.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
16.03.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності