Аскаридатози м'ясоїдних

Аскаридато́зи м’ясої́днихгельмінтози, нематодози, спричинені паразитичними круглими червами підряду Ascaridata. До цієї групи захворювань належать токсокароз (Toxocarosis) і токсаскароз (Toxascarosis), збудники яких паразитують у тонкому кишківнику.

Патогенез

Збудники токсокарозу — гельмінти Toxocara canis (паразитує в собак, лисиць, песців та інших псових) та Toxocara mystax паразитує у котових (котів, тигрів, левів, леопардів тощо). Збудники токсокарозу належать до родини Anisakidae, збудник токсаскарозу — Tоxascaris leonina до родини Ascaridae. Toксокари — великі нематоди. Ротовий отвір оточений трьома губами, стравохід у місці переходу в кишківник має розширення. На головному кінці знаходяться широкі кутикулярні латеральні крила, які надають паразиту списоподібної форми. Самець 5–10 см завдовжки, має дві рівні спікули на верхівці хвостового кінця — конусоподібний придаток; самиця 10–18 см завдовжки. Toxocara mystax дещо менших розмірів: самець 3–6 см, самиця 4–10 см. Яйця токсокар круглі, темно-коричневі, діаметром 0,068–0,075 мм, зовнішня оболонка комірчаста. У Tоxascaris leoninа ротовий отвір оточений трьома губами, стравохід простий, без розширення, на головному кінці розташовані вузькі кутикулярні крила. Самець 4–6 см завдовжки з хвостовим кінцем, який поступово стоншується, не утворюючи відростка, має дві рівні спікули. Самиця 6–10 см завдовжки. Яйця діаметром 0,075–0,085 мм, майже круглі, зовнішня оболонка гладка. Токсокари і токсаскариси — геогельмінти, їхній розвиток відбувається без участі проміжних хазяїв. У зовнішньому середовищі за 5–15 діб в яйці токсокар розвивається інвазійна личинка. Яйце токсаскарисів стає інвазійним за 6–8 діб.

Клініка

Зараження тварин відбувається аліментарно при заковтуванні інвазійних яєць з кормом чи водою. На токсокароз найчастіше страждають тварини віком до 6 місяців, токсаскарозом — старші. У тонкому кишківнику м’ясоїдних із яєць виходять інвазійні личинки (2-ї стадії). Подальший розвиток збудників токсокарозу і токсаскарозу дещо відмінний. Личинки токсокар проникають через слизову оболонку кишківника у кровоносну систему: з кров’ю через печінку і серце потрапляють до легень, де вдруге линяють. Личинки 3-ї стадії потрапляють у бронхи, трахею, ротову порожнину, звідки заковтуються зі слиною до кишківника. У тонких кишках ще двічі линяють і через 21–29 діб стають статевозрілими. У організмі котів мігруючі личинки Toxocara mystax дозрівають за 8 тижнів. Частина мігруючих через велике коло кровообігу личинок потрапляє у різні органи і тканини організму тварин та інкапсулюється. У вагітних самиць мігруючі личинки заносяться з кров’ю до легень плоду. Після народження цуценят чи кошенят личинки потрапляють у трахею і кишківник, де стають статевозрілими гельмінтами. Зараження цуценят-сисунів може відбуватись через молоко матері мігруючими в її тілі личинками 3-ї стадії. У такому випадку міграції в організмі цуценят не відбувається. Неспецифічними хазяями для токсокар можуть бути свині, гризуни, інші тварини, а також людина, в організмі яких личинки, завершують міграцію, інкапсулюються і тривалий час зберігають біологічну активність. Інвазійні личинки токсаскарисів, які виходять із яєць у кишківнику м’ясоїдних, на відміну від токсокар, не здійснюють значної міграції. Вони проникають у слизову оболонку тонких кишок, де тричі линяють, виходять у їх просвіт і, за 4–11 тижнів, досягають статевої зрілості. Паразитують впродовж 4–10 місяців. В організмі неспецифічних хазяїв (найчастіше гризунів) личинки можуть зберігати біологічну активність понад 5 місяців.

Поширення

Поширення аскаридатозів м’ясоїдних повсюдне, що зумовлено високою стійкістю яєць збудників у зовнішньому середовищі. Джерело інвазії — хворі тварини та неспецифічні хазяї. Рівень ураження тварин залежить від умов їхнього утримання. Мігруючі личинки руйнують тканини кишківника, внутрішніх органів, а продукти метаболізму паразитів викликають інтоксикацію. Інтенсивне зараження тварин токсокарами чи токсаскарисами може спричинити гастрит, ентерит, пневмонію, призводить до летальних наслідків. Клінічні ознаки ураження у цуценят: відвислий живіт, поганий апетит, нерідко кольки або й епілептичні судоми. У період міграції личинок симптоми загострюються, за токсокарозу — розвивається пневмонія. Дорослі м’ясоїдні хворіють, зазвичай, безсимптомно.

Діагностика

Діагноз підтверджують за виявлення яєць гельмінтів у фекаліях м’ясоїдних методом Фюллеборна.

Лікування

Для дегельмінтизації застосовують препарати групи бензимідазолів, макроциклічних лактонів, левамізолу та нітроксанату, комплексні препарати (дронтал, поліверкан, тенавер тощо).

Профілактика

Профілактика аскаридатозів: систематичне ретельне прибирання фекалій, утримання хутрових звірів у клітках із сітчастою підлогою, регулярні лабораторні обстеження і профілактичні дегельмінтизації тварин. Знищення гризунів. Для дезінвазії кліток та приміщень застосовують 5%-й гарячі розчини їдкого натру чи їдкого калі, карболової кислоти із розрахунку 1 л/м2 за експозиції 3 год.

Література

  1. Сорока Н. М., Базака Г. Я. Сравнительная эффективность некоторых антигельминтиков при токсокарозе собак // Вестник зоологии. 2005. Ч. 2. С. 12–17.
  2. Дубина И. Н. Гельминтозы собак. Витебск : Витебская государственная академия ветеринарной медицины, 2006. 200 с.
  3. Сорока Н. М., Дахно Ю. І. Гельмінтофауна собак центральної частини України // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2010. Вип. 151. Ч. 2. С. 176–178.
  4. Довгій Ю. Ю., Радзиховський М. Л., Дубова О. А. та ін. Паразитарні та інфекційні хвороби м’ясоїдних тварин. 2-ге вид., перероб. і допов. Житомир : Полісся, 2016. 320 с.

Автор ВУЕ

Л. І. Шендрик


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шендрик Л. І. Аскаридатози м'ясоїдних // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аскаридатози м'ясоїдних (дата звернення: 11.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ