Асканійська тонкорунна порода овець

Асканійська тонкорунна порода овець

Аска́нійська тонкору́нна поро́да ове́ць — група особин овець вовно-м’ясного напряму з однорідною мериносовою вовною.

Історична довідка

Виведена 1925–1934 в Інституті сільськогосподарської гібридизації і акліматизації тварин «Асканія-Нова» (тепер Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» — Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства) академіком М. Ф. Івановим. Асканійська тонкорунна порода овець є першою вітчизняною породою мериносових (див. Меринос) овець. Створена в специфічних умовах степу. Вихідний матеріал — місцеві тонкорунні матки (з господарств родини Фальц-Фейнів), акліматизовані (див. Акліматизація) та поліпшені в типах негретті, інфантадо, рамбульє, частково й мозаєвські, на яких використовували баранів породи американський рамбульє. 1934 затверджена з назвою «асканійський тип рамбульє». 1949 перейменована на асканійську тонкорунну породу.

Характеристика

Загальні особливості

Вівці асканійської тонкорунної породи мають міцну конституцію, високий зріст, активні. Середня жива маса баранів становить 110–120 кг (максимальна — 183 кг); вівцематок — 60–65 кг (максимальна — 105 кг).

Продуктивність

Вовна в асканійської тонкорунної вівці густа, типова камвольна, довга (7,5–9 см), 64–60 якості. Вихід чистого волокна становить 42–45 %. Настриг вовни баранів — 12–14 кг, вівцематок — 5,5–6 кг. Якість жиропоту висока. Плідність і особливості розвитку молодняку Вівцематки мають високу молочність і плодючість (130–140 ягнят на 100 маток). Молодняк вирізняється задовільною інтенсивністю росту й розвитком м’ясних якостей.

Структура породи

Основу сучасної асканійської тонкорунної породи становить таврійський внутрішньопородний тип, який створено за участі австралійських мериносів та затверджено 1993. Вівці таврійського типу мають міцну конституцію, високий генетичний потенціал вовнової та м’ясної продуктивності, добре пристосовані до природно-кліматичних умов півдня України. Жива маса дорослих баранів — 125 кг, ремонтних баранів — 80–90 кг, вівцематок — 65 кг, ярок у віці 14–15 місяців — 45–63 кг. Настриг митої вовни в дорослих баранів — 6–10 кг, ремонтних баранів — 5,0–6,0 кг, у вівцематок — 3,2–4,0 кг, ярок — 3,5–4,2 кг, при виході митого волокна — 52–58 %. Довжина вовни в баранів — 10–12 см, у вівцематок — 9–10 см, у ремонтних баранів і ярок — 12–15 см, діаметр волокон — 20–24 мкм. Плодючість вівцематок за першим ягнінням становить 105–110 %, за наступним — 130–140 % і більше. Вовна овець таврійського типу густіша, однакового діаметра волокон (20–24 мкм). Шкіра тонка, щільна й мало зажирена. Сальні залози й потові залози дрібніші, що впливає на зменшення кількості та підвищення захисних якостей жиропоту (зміну його кольору на білий, світлий, світло-кремовий), підвищення виходу й настригу чистого волокна. Тварини мають достатню скоростиглість, високу плодючість, найбільшу серед тонкорунних порід живу масу. Вони перспективні для інтенсивного виробництва ягнятини й молодої баранини. Після посиленої відгодівлі баранці в 6–6,5 місяців досягають живої маси 42–45 кг при середньодобових приростах 173–201 г та витраті на одиницю живої маси 5,8–6,0 кормових одиниць. Це дає змогу отримувати тушки ягнят масою 18,5–21,5 кг при забійному виході 43–47 %.

Асканійська тонкорунна порода овець в Україні

Вівці асканійської тонкорунної породи поширені в Херсонській, Полтавській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській, Дніпропетровській та Луганській областях.

Значення

Завдяки високим племінним і продуктивним якостям порода мала значний вплив на розвиток тонкорунного вівчарства в Україні та поза її межами.

Додатково

Провідні господарства з племінної роботи:

  • державне підприємство «Дослідне господарство "Асканійське"» Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України (Каховський район Херсонської області);
  • державне підприємство «Дослідне господарство Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" — Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» (Чаплинський район Херсонської області)

Світовий рекорд настригу вовни (30,6 кг) з барана (жива маса становила 135 кг) встановлено 1957 в Херсонській області (радгосп «Червоний чабан»).

Література

  1. Летучев К. П. Асканійська порода овець. Київ : Урожай, 1991. 176 с.
  2. Мусієнко Ю. С., Даніленко Г. К., Кущенко П. Т. Таврійський внутріпородний тип асканійських тонкорунних овець // Вівчарство. 1995. № 28. С. 9–17.
  3. Даниленко Г. К., Болотова Т. Г., Крилова О. М. Результати удосконалення і розведення асканійської тонкорунної породи за 70 років // Державна книга племінних овець асканійської тонкорунної породи (таврійський внутріпородний тип). 2006. Т. 1. С. 7–14.
  4. Іовенко В. М., Болотова Т. Г., Крилова О. М. та ін. До 75-річчя асканійської тонкорунної породи овець // Вівчарство. 2009. № 35. С. 3–14.
  5. Крилова О., Заруба К. Асканійська тонкорунна порода овець, таврійський внутріпородний тип // Тваринництво України. 2012. № 8. С. 43–45.
  6. Яковчук Г. О., Скрепець К. В. Особливості генетичної структури популяцій овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи // Вівчарство та козівництво. 2018. Вип. 3. С. 156–168.

Автор ВУЕ

К. В. Заруба


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Заруба К. В. Асканійська тонкорунна порода овець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асканійська тонкорунна порода овець (дата звернення: 14.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ