Асиміляція (фонетика)

Асиміля́ція (лат. аssimilatio — схожість, подібність) — у фонетиці — явище, що полягає в уподібненні одного звука іншому внаслідок впливу останнього на перший.

Асиміляція буває регресивною (звук уподібнюється до наступного за ним звука) або прогресивною (звук уподібнюється до попереднього звука). Повною є асиміляція, внаслідок якої асимільований звук повністю збігається зі звуком, який на нього впливає. У такому випадку звуки можуть зливатися в один подовжений звук (регресивна асиміляція [с] до [ш] у слові «вирісши» [вирʹіш: и]). Частковою є асиміляція, за якої один звук уподібнюється до іншого лише за якоюсь ознакою.

В українській мові поширено регресивну асиміляцію за місцем і способом творення (шиплячі перед свистячими переходять у свистячі, свистячі перед шиплячими — у шиплячі тощо), за дзвінкістю/глухістю (глухий приголосний перед дзвінким одзвінчується: перехід [к] у [ґ] у слові «вокзал» — [воґза́л]), за м’якістю/твердістю (перехід [д] у [дʹ] у слові «сьогодні» — [сʹого́дʹнʹі]).

Явищу асиміляції протиставляють дисиміляцію.