Асад, Мухаммад

А́сад, Муха́ммад (Вайс, Леопо́льд) (їдиш לעאָפּאָלד ווײַס, араб. محمد أسد) (12.06.1900, м. Львів, тепер Україна – 20.02.1992, м. Міхас, Іспанія) — політичний діяч, богослов, дипломат, журналіст.

Життєпис і діяльність

Народився в родині адвоката. Походив із давньої рабинської династії. Паралельно з формальною здобув традиційну єврейську релігійну освіту.

Під час Першої світової війни разом із родиною переїхав до м. Відня. У 1918–1920 навчався на відділенні історії мистецтв Віденського університету. 1920 залишив навчання і переїхав до Берліна, де почав працювати журналістом.

1922 року виїхав до м. Єрусалима на запрошення свого дядька, психоаналітика, засновника журналу «Психоаналістичний квартальник» («Psychoanalytic Quarterly») Д. Фейґенбаума. Перебуваючи в підмандатній Палестині, М. Асад увійшов у конфлікт із сіоністськими колами (див. Сіонізм) й почав виявляти симпатії до арабського населення. У цей час він працював іноземним кореспондентом нім. газети «Франкфуртер цайтунг» («Frankfurter Zeitung»).

1923–1924 здійснив подорож Близьким Сходом із метою глибокого ознайомлення з життям місцевого населення. 1924 вийшла перша книга Леопольда Вайса «Неромантичний Схід. Із подорожнього щоденника» («Unromantisches Morgenland. Aus dem Tagebuch einer Reise»), в основу якої було покладено його газетні статті.

1926, перебуваючи в Німеччині, прийняв іслам, змінивши ім’я на Мухаммад Асад (арабське ім’я «Асад» є буквальним перекладом його першого імені «Леопольд» — «лев»). 1927 року здійснив хадж, під час якого познайомився з багатьма впливовими мусульманськими діячами. Став одним із наближених до двору короля Саудівської Аравії Абдул Азіза.

Упродовж наступних років активно виступав зі статтями проарабського спрямування в європейській пресі. 1932 року переїхав до Британської Індії, де став одним із лідерів пакистанського руху за незалежність.

1939–1945 інтернований британською владою як підданий Німеччини. Члени родини Мухаммада Асада, які залишалися в Німеччині, загинули під час Голокосту.

1946 видавав у Кашмір щомісячник ісламської думки «Арафат» («Arafat: A Monthly Critique of Muslim Thought»).

Після проголошення незалежності Пакистану 1947 — на державній службі, один із авторів конституції цієї держави. 1951–1952 — представник Пакистану в ООН.

Після відставки 1952 присвятив себе літературній і науковій праці. Упродовж наступних десятиліть підготував низку перекладів ісламських богословських праць англійською, праць із філософії ісламу, ісламської політичної теорії тощо. У 1960-х–1970-х працював над перекладом сенсів Корану англійською мовою й коментарями до нього (видано 1980), спрямованим до неісламської аудиторії. У своїх роботах звертав особливу увагу на питання зближення ісламського світу і Заходу, модернізації ісламу.

Твори

1. Unromantisches Morgenland: aus dem Tagebuch einer Reise. Frankfurt-am-Main: Frankfurter Societäts-Druckerei, 1924;
2. The Road to Mecca. NY, 1954 (укр. переклад: Асад М. Шлях до Мекки. Ічня: Формат, 2019);
3. The Message of The Qur’an / Trans. and commented by M. Asad. Gibraltar, 1980;
4. Home-Coming Of The Heart (1932–1992). Part II of the Road to Mecca (1992, уперше опубліковано 2016) (укр. переклад: Духовне повернення. Частина ІІ «Шляху до Мекки». Ічня: Формат, 2019).

Література

1. Hoenger T. Muhammad Asad: A Mediator Between the Islamic and the Western World (Seminar paper). Bern: University of Bern (Theological Institute), 2010;
2. Schlosser D. . Lebensgesetz und Vergemeinschaftungsform: Muhammad Asad (1900–1992) und sein Islamverständnis. Berlin: EB-Verlag, 2015.

Автор ВУЕ

• С. І. Гірік

Покликання на цю статтю: Гірік С. І. Асад, Мухаммад // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асад, Мухаммад (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.02.2021