Аруд

Ару́д, ару́з (араб. عروض) — система віршування, що виникла у класичній арабській поезії, а згодом поширилася в поезії перською та тюркськими мовами.

Аруд являє собою квантитативну систему, базовану на чергуванні довгих і коротких складів. У арузі можуть використовуватися вісім основних стоп (три-, чотири- і п’ятискладових), які поєднуються в бахри (16 традиційних бахрів). Бахри можуть складатися з двох або трьох стоп.

Наприклад, комбінація стопи U–– (фаулун) зі стопою U––– (мафаїлун) утворює бахр U––/U––– (ат-Тавіль) [«U» — короткий склад, а «–» — довгий склад].

У тюркських мовах, яким властивий силовий наголос без розрізнення голосних за довготою, суттєво відрізняється від арабського (класичного) й утвореного на його сонові перського.