Ардов, Віктор Юхимович

А́рдов, Ві́ктор Юхи́мович (рос. Ардов, Виктор Ефимович; справж. прізвище — Зігберман (рос. Зигберман); 21.10.1900, м. Воронеж, тепер Російська Федерація — 26.02.1976, м. Москва, тепер Російська Федерація) — письменник, карикатурист. Писав російською мовою.

Ардов, Віктор Юхимович
Справжнє прізвище	Зігберман
Народження	21.10.1900
Місце народження	Воронеж, Росія
Смерть	26.02.1976
Місце смерті	Москва, Росія
Alma mater	Російський економічний університет імені Плеханова
Місце діяльності	Санкт-Петербургський академічний театр комедії імені Н. П. Акімова
Напрями діяльності	літературна творчість, проза, театр

Життєпис

Народився в сім’ї інженера-залізничника.

Від 1919 працював у канцелярії, захопився театром.

1925 закінчив економічний факультет Московського інституту народного господарства імені Г. Плеханова. У студентські роки брав участь в організації Московського театру сатири.

З 1927 очолював літературний відділ Ленінградського театру сатири (тепер Санкт-Петербургський академічний театр комедії імені Н. П. Акімова).

До 1939 був керівником журналу «Крокодил», знімався в кіно та пробував себе в ролі режисера.

Під час Другої світової війни евакуйований до Уралу. 1942 пішов добровольцем на фронт, служив у газеті «Уперед до перемоги!» («Вперёд к победе!») у званні майора, був кореспондентом.

Після війни викладав на Вищих курсах сценаристів та режисерів, проводив заняття з комічних жанрів драматургії.

Підтримував дружні зв’язки з багатьма літераторами (А. Ахматовою, Й. Бродським, О. Солженіциним, Б. Пастернаком, М. Цвєтаєвою та ін.).

З 1958 працював фейлетоністом у газеті «Література і життя» («Литература и жизнь»).

Творчість

Публікуватися як карикатурист розпочав 1921; друкував карикатури з супровідним текстом в сатиричних журналах «Видовища» («Зрелища»), «Крокодил» і «Червоний перець» («Красный перец»). Писав гумористичні монологи для естрадних акторів (В. Хенкіна, А. Райкіна, Б. Петкера та ін.). Працював у співавторстві з Л. Нікуліним: комедії «Сварка» («Склока»; 1926), «Стаття 114-а кримінального кодексу» («Стаття 114-я уголовного кодекса»; 1926) «Тараканівщина» («Таракановщина», 1929).

Його гумор одразу знайшов свою аудиторію, оскільки був простим та зрозумілим, а стиль письма — легким.

Після постанови Оргбюро ЦК ВКП(б) «Про журнали „Звєзда“ і „Леніград“» («О журналах „Звезда“ и „Ленинград“») від 14.08.1946 його друзів А. Ахматову і М. Зощенка виключили зі Спілки письменників СРСР, а твори Ардова деякий час не публікували.

Автор понад 40 збірників гумористичної прози (оповідань, фейлетонів, нарисів), кіносценаріїв до фільмів «Світлий шлях» («Светлый путь»; 1940) і «Щасливий рейс» («Счастливый рейс»; 1949), праць з теорії та техніки розмовного жанру на естраді та в цирку.

Посмертно видана книга спогадів «Етюди до портретів» («Этюды к портретам»; 1983) про В. Маяковського, М. Булгакова, А. Ахматову, М. Зощенка, І. Ільфа та ін. (перевидана під назвою «Великі і смішні», 2005).

Визнання

Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медалями.

Додатково

За однією з версій, псевдонім для себе Ардов утворив від скорочення прізвища Сефардов, яке спочатку хотів взяти за псевдонім, оскільки його родичі були сефардами.

Певний час Ардов із сім’єю жив у кооперативі для письменників, де його сусідами були М. Булгаков та О. Мандельштам. У той період Ардов познайомився із А. Ахматовою.

14 лютого 1934, коли А. Ахматова гостювала в квартирі Ардова, він обвів силует Ахматової на стіні, а потім перевів профіль на папір, який Ахматова підписала.

У дворі будинку на вулиці Велика Ординка, 17, де проживав Ардов, встановлено пам’ятник А. Ахматовій.

Твори

Сливки общества. Москва : Федерация, 1930. 141 с.
Мелкие козыри. Москва : Искусство, 1937. 126 с.
Коварный лунатик. Москва : Типография им. Сталина, 1945. 63 с.
Сахар Мёдович. Москва : Правда, 1956. 63 с.
Образцы красноречия или как не надо выступать. Москва : Правда, 1963. 63 c.
Разговорные жанры эстрады и цирка: Заметки писателя. Москва : Искусство, 1968. 185 с.
Цветочки, ягодки и пр. Москва : Советский писатель, 1969. 511 с.
Так оно и бывает. Москва : Современник, 1976. 174 с.
Юмористические рассказы. Москва : Художественная литература, 1980. 303 с.
Этюды к портретам. Москва : Советский писатель, 1983. 360 с.

Література

Ардов М. В. Вокруг Ордынки. Портреты // Новый Мир. 1999. № 5. С. 1‒25.
Федосюк Ю. А. Короткие встречи с великими: воспоминания. 2-е изд., стер. Москва : Флинта ; Наука, 2011. 180 с.
Лыжов А. М. Идейно-художественное своеобразие «Маленьких комедий» В. Е. Ардова // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. 2013. Вип. 1 (2). С. 110–116.
Викторов А. Друг поэтов, юморист // Jewish.ru. 2015. URL: https://jewish.ru/ru/people/culture/897/

Автор ВУЕ

Т. С. Мейзерська

Покликання на цю статтю: Мейзерська Т. С. Ардов, Віктор Юхимович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ардов, Віктор Юхимович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.02.2021