Арготизми

Арго́тизми (відфр. argot, первісно — мова жебраків, волоцюг, злодіїв; жаргон) слова, запозичені літературною мовою з арго.

У літературній мові арготизми зазвичай використовуються зі стилістичною метою, для позначення характерних особливостей власної мови персонажів художніх творів, що походять із певних суспільних прошарків (злочинний світ, підлітки тощо). Іноді арготизми вживаються з тією ж метою в публіцистиці (як у тексті від автора, так і в цитатах згаданих осіб).

В українській мові окремі арготизми зафіксовані в актових записах і художніх текстах 17 ст. (наприклад,анонімне «Казаннє руське» 17 ст.). З 19 ст. арготизми вживаються в художніх творах українських письменників: А. Свидницького (арго злочинців і арго студентів семінарій), І. Франка, Г. Хоткевича та ін. Більшого поширення вживання арготизмів набуло в українській літературі 20 ст. (В. Винниченко, І. Микитенко та ін.). З 1990-х арготизми масово вживаються у творах української й перекладної жанрової літератури (зокрема в детективах) та публіцистиці, а з 2000-х — у блогосфері.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Арготизми // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арготизми (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.05.2020