Аргедас, Хосе Марія

Аргедас, Хосе Марія.jpg

Аргéдас, Хосе́ Марі́я (ісп. Arguedas, José María; повне прізвище — Аргедас Альтамірано (ісп. Arguedas Altamirano); 18.01.1911, м. Андауайлас, Перу ― 02.12.1969, м. Ліма, Перу; похований у м. Андауайлесі) ― письменник, етнолог. Писав іспанською та кечуа мовами.

Аргедас, Хосе Марія

(Arguedas, José María)

Народження 18.01.1911
Місце народження Андауайлас, Перу
Смерть 02.12.1969
Місце смерті Ліма, Перу
Місце поховання Андауайлас
Alma mater Сан-Маркос головний національний університет, Ліма
Напрями діяльності літературна творчість, проза, етнологія

Життєпис

Народився в сім’ї адвоката, рано втратив матір. Закінчив Сан-Маркос головний національний університет (м. Ліма). 1937 протягом 8 місяців був ув’язнений за участь у студентських протестах проти візиту представника режиму Б. Муссоліні; цей епізод життя став основою роману «В’язниця “Ель-Сексто”» («El Sexto»). 1958 як стипендіат ЮНЕСКО проводив етнологічні дослідження в іспанській провінції Самора.

1963 захистив дисертацію з етнології. Упродовж усього життя досліджував фольклор і звичаї перуанських індіанців, насамперед гірської частини Перу (С’єрри), що стало основою більшості його творів. Працював шкільним учителем у різних містах, чиновником у Міністерстві освіти (1942–1956). Був директором Будинку культури м. Перу (тепер Національний інститут культури при Міністерстві освіти), Національного музею історії (1964–1966), професором етнології Сан-Маркос університету (1958–1968) та Національного аграрного університету Ла-Моліна (1968–1969).

Особисті проблеми та відчуття марності зусиль з порятунку індіанської культури призвели Аргедаса до самогубства у стінах Аграрного університету. Помер по п’ятиденній агонії після пострілу з пістолета. Був похований у м. Лімі.

У 2004 місцеві патріоти перевезли прах до м. Андауайласа; законність цієї процедури дотепер є предметом дискусій.

Творчість

Літературну творчість розпочав із коротких оповідань, опублікованих у збірці «Вода» («Agua»; 1935).

Перший надрукований роман «Свято Яввар» («Yawar fiesta»; 1941) присвячено проблемі зіткнення західної цивілізації із корінними жителями та їхніми традиціями. Романи «Глибокі ріки» («Los ríos profundos»; 1958) та «В’язниця “Ель-Сексто”» («El Sexto»; 1961) мають автобіографічну основу. Найбільшої популярності зажив роман «Глибокі ріки», де змальовано психологічне змужніння білого підлітка, що знаходить духовну опору в світі індіанської культури. Автобіографічний елемент притаманний і незавершеному роману «Лис верховинський і Лис низовий» («El zorro de arriba y el zorro de abajo»; 1971), в основу якого вплетені уривки з чотирьох щоденників письменника (в останньому з яких він попереджає про твердий намір піти з життя). Цей роман є й першим зразком магічного реалізму в перуанській літературі.

Більшість творів належать до літературної ідейно-тематичної тенденції індіхенізм. Не полишаючи осторонь аналіз соціальних конфліктів, особливу увагу приділяв зображенню географічного, національно-культурного й мовного дуалізму Перу. Особливе місце у творчості посідає тема можливості кечуанізації перуанських креолів та метисів — наближення/повернення до кечуанської культури й мови.

Вірші писав лише мовою кечуа, амостійно перекладав їх іспанською. Відійшовши від традиційної кечуанської метрики, використовував верлібр. Поряд із образами та традиційними кечуанськими символами створив нові, співзвучні поетиці авангардизму, і здійснив прорив до сучасної тематики: наплив індіанців у міста, органічне поєднання кечуанського образу світу та технічної цивілізації, моральна вищість кечуанської традиції над знанням Заходу.

Гостро полемізував з Х. Кортасаром про принципи літературної творчості.

Українською мовою твори не перекладалися.

Додатково

Нобелівський лауреат М. Варгас Льйоса присвятив Аргедасу промову «Хосе Марія Аргедас: поміж жабами та соколами» при вступі до Перуанської академії мови (1978) і монографію «Архаїчна утопія: Хосе Марія Аргедас і вигадки індіхенізму» (1978) та згадав його в нобелівській промові. Його критика Аргедаса була негативно сприйнята численними діячами перуанської культури; згодом Варгас Льйоса значною мірою змінив своє ставлення до письменника.

Аргедас підтримував дружні стосунки з північноамериканським дослідником індійської культури й археології, уродженцем м. Одеси Дж. В. Муррою (І. Ліпшицем), якому присвятив вірш «Заклик до деяких докторів».

У 1956 Аргедас, проводячи польові етнологічні дослідження у містечку Пукйо, записав кечуанський міф про Інкаррі. Згідно з ним, іспанці стратили божество Інкаррі (кеч.-ісп. контамінація Inca-rey – Інка-король), проте відтята голова зберігається в одному з храмів, і з неї поступово росте тіло; коли Інкаррі повністю відродиться, він прийде вершити суд, і настане час звільнення індіанців. Згодом цей міф набув символічного загальноперуанського значення.

Твори

  • Yawar Fiesta. La Coruña : Ediciones del Viento, 2006. 186 p.
  • Todas las Sangres. Lima : Horizonte, 2014. 478 p.
  • Los ríos profundos. Madrid : Cátedra, 2015. 462 p.

Література

  1. José María Arguedas: Reconsiderations for Latin American Cultural Studies. Athens : Ohio University Press, 1998. 354 p.
  2. Franco S. R. José María Arguedas: hacia una poética migrante. Pittsburgh : Instituto Internacional de Literatura Iberoamericana, 2006. 402 p.
  3. Vargas Llosa M. La utopía arcaica: José María Arguedas y las ficciones del indigenismo. Madrid : Alfaguara, 2008. 432 p.
  4. Chacón Málaga H. Arguedas, biografía y suicidio. Lima : Fondo Editorial del Instituto de Investigación para la Paz Cultura e Integración de América Latina, 2018. 96 p.

Автор ВУЕ

І. О. Оржицький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Оржицький І. О. Аргедас, Хосе Марія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аргедас, Хосе Марія (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
02.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ