Аргедас, Хосе Марія

Аргедас, Хосе Марія.jpg

Аргéдас, Хосе́ Марі́я (ісп. Arguedas, José María; повне прізвище — Аргедас Альтамірано (ісп. Arguedas Altamirano); 18.01.1911, м. Андауайлас, Перу ― 02.12.1969, м. Ліма, Перу; похований у м. Андауайлесі) ― письменник, етнолог. Писав іспанською та кечуа мовами.

Аргедас, Хосе Марія

(Arguedas, José María)

Рік народження 18.01.1911
Місце народження Андауайлас, Перу
Рік смерті 02.12.1969
Місце смерті Ліма, Перу
Місце поховання Андауайлас
Alma mater Сан-Маркос головний національний університет, Ліма
Напрями діяльності літературна творчість, проза, етнологія

Життєпис

Народився в сім’ї адвоката, рано втратив матір. Закінчив Сан-Маркос головний національний університет (м. Ліма). 1937 протягом 8 місяців був ув’язнений за участь у студентських протестах проти візиту представника режиму Б. Муссоліні; цей епізод життя став основою роману «В’язниця “Ель-Сексто”» («El Sexto»). 1958 як стипендіат ЮНЕСКО проводив етнологічні дослідження в іспанській провінції Самора.

1963 захистив дисертацію з етнології. Упродовж усього життя досліджував фольклор і звичаї перуанських індіанців, насамперед гірської частини Перу (С’єрри), що стало основою більшості його творів. Працював шкільним учителем у різних містах, чиновником у Міністерстві освіти (1942–1956). Був директором Будинку культури м. Перу (тепер Національний інститут культури при Міністерстві освіти), Національного музею історії (1964–1966), професором етнології Сан-Маркос університету (1958–1968) та Національного аграрного університету Ла-Моліна (1968–1969).

Особисті проблеми та відчуття марності зусиль з порятунку індіанської культури призвели Аргедаса до самогубства у стінах Аграрного університету. Помер по п’ятиденній агонії після пострілу з пістолета. Був похований у м. Лімі.

У 2004 місцеві патріоти перевезли прах до м. Андауайласа; законність цієї процедури дотепер є предметом дискусій.

Творчість

Літературну творчість розпочав із коротких оповідань, опублікованих у збірці «Вода» («Agua»; 1935).

Перший надрукований роман «Свято Яввар» («Yawar fiesta»; 1941) присвячено проблемі зіткнення західної цивілізації із корінними жителями та їхніми традиціями. Романи «Глибокі ріки» («Los ríos profundos»; 1958) та «В’язниця “Ель-Сексто”» («El Sexto»; 1961) мають автобіографічну основу. Найбільшої популярності зажив роман «Глибокі ріки», де змальовано психологічне змужніння білого підлітка, що знаходить духовну опору в світі індіанської культури. Автобіографічний елемент притаманний і незавершеному роману «Лис верховинський і Лис низовий» («El zorro de arriba y el zorro de abajo»; 1971), в основу якого вплетені уривки з чотирьох щоденників письменника (в останньому з яких він попереджає про твердий намір піти з життя). Цей роман є й першим зразком магічного реалізму в перуанській літературі.

Більшість творів належать до літературної ідейно-тематичної тенденції індіхенізм. Не полишаючи осторонь аналіз соціальних конфліктів, особливу увагу приділяв зображенню географічного, національно-культурного й мовного дуалізму Перу. Особливе місце у творчості посідає тема можливості кечуанізації перуанських креолів та метисів — наближення/повернення до кечуанської культури й мови.

Вірші писав лише мовою кечуа, амостійно перекладав їх іспанською. Відійшовши від традиційної кечуанської метрики, використовував верлібр. Поряд із образами та традиційними кечуанськими символами створив нові, співзвучні поетиці авангардизму, і здійснив прорив до сучасної тематики: наплив індіанців у міста, органічне поєднання кечуанського образу світу та технічної цивілізації, моральна вищість кечуанської традиції над знанням Заходу.

Гостро полемізував з Х. Кортасаром про принципи літературної творчості.

Українською мовою твори не перекладалися.

Додатково

Нобелівський лауреат М. Варгас Льйоса присвятив Аргедасу промову «Хосе Марія Аргедас: поміж жабами та соколами» при вступі до Перуанської академії мови (1978) і монографію «Архаїчна утопія: Хосе Марія Аргедас і вигадки індіхенізму» (1978) та згадав його в нобелівській промові. Його критика Аргедаса була негативно сприйнята численними діячами перуанської культури; згодом Варгас Льйоса значною мірою змінив своє ставлення до письменника.

Аргедас підтримував дружні стосунки з північноамериканським дослідником індійської культури й археології, уродженцем м. Одеси Дж. В. Муррою (І. Ліпшицем), якому присвятив вірш «Заклик до деяких докторів».

У 1956 Аргедас, проводячи польові етнологічні дослідження у містечку Пукйо, записав кечуанський міф про Інкаррі. Згідно з ним, іспанці стратили божество Інкаррі (кеч.-ісп. контамінація Inca-rey – Інка-король), проте відтята голова зберігається в одному з храмів, і з неї поступово росте тіло; коли Інкаррі повністю відродиться, він прийде вершити суд, і настане час звільнення індіанців. Згодом цей міф набув символічного загальноперуанського значення.

Твори

  • Yawar Fiesta. La Coruña : Ediciones del Viento, 2006. 186 p.
  • Todas las Sangres. Lima : Horizonte, 2014. 478 p.
  • Los ríos profundos. Madrid : Cátedra, 2015. 462 p.

Література

  1. José María Arguedas: Reconsiderations for Latin American Cultural Studies. Athens : Ohio University Press, 1998. 354 p.
  2. Franco S. R. José María Arguedas: hacia una poética migrante. Pittsburgh : Instituto Internacional de Literatura Iberoamericana, 2006. 402 p.
  3. Vargas Llosa M. La utopía arcaica: José María Arguedas y las ficciones del indigenismo. Madrid : Alfaguara, 2008. 432 p.
  4. Chacón Málaga H. Arguedas, biografía y suicidio. Lima : Fondo Editorial del Instituto de Investigación para la Paz Cultura e Integración de América Latina, 2018. 96 p.

Автор ВУЕ

І. О. Оржицький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Оржицький І. О. Аргедас, Хосе Марія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аргедас, Хосе Марія (дата звернення: 1.03.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
02.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ