Арват, Федір Степанович

Арва́т, Фе́дір Степа́нович (18.04.1928, с. Олександрівка Одеської області, тепер Україна — 02.11.1999, м. Ніжин, тепер Україна) — мовознавець, педагог, кандидат філологічних наук (з 1968), професор (з 1989), дійсний член Академії педагогічних наук України (з 1993), заслужений працівник народної освіти України (з 1999).

Арват, Федір Степанович
Народження	18.04.1928
Місце народження	Олександрівка
Смерть	02.11.1999
Місце смерті	Ніжин
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Напрями діяльності	мовознавство, педагогіка

Відзнаки
Ордени	Дружби народів (1981), Трудового Червоного Прапора (1986)

Життєпис

Закінчив філологічний факультет (1952), аспірантуру (1956) Одеського університету (тепер Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова). Працював вчителем Старобросківської середньої школи Чернівецької області (1952–1953), методистом, а згодом — завідуючим відділом методики мови та літератури Чернівецького інституту вдосконалення кваліфікації вчителів (1956–1961).

У 1961–1976 викладав на кафедрі української мови Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), був деканом філологічного факультету (1968–1976). З 1976 працював у Ніжинському педагогічному інституті ім. М. В. Гоголя (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) на посадах проректора з навчальної роботи (1976–1978), ректора (1978–1995), радника ректора (1995–1999).

Наукова діяльність

Основні напрями наукових досліджень: історія перекладу художньої російської літератури українською мовою, зіставне вивчення української та російської мов.

Автор низки підручників та навчальних посібників з російської мови для шкіл України з молдавською мовою викладання, статей з проблем перекладу і проблем вищої та середньої школи; редактор та співавтор колективних досліджень з педагогіки спілкування.

Основні праці: «Порівняльне вивчення російської та української мов у школі» (1989), «Педагогіка спілкування» (1992), «Родинно-сімейна енциклопедія» (1996), «Культура спілкування» (1997; у співавторстві). Статті: «Народні українські мовні елементи в перекладі “Мертвих душ” М. В. Гоголя Іваном Франком» (1965), «Синтаксичні читання перекладу: на матеріалі перекладу “Мертвих душ” М. В. Гоголя Іваном Франком (1965), «Звертання в перекладі Івана Франка “Мертвих душ” М. В. Гоголя (1965), «Максим Рильський — теоретик перекладу» (1967), «Іван Франко — перекладач на українську мову творів М. Є. Салтикова-Щедріна» (1966), «Перші переклади творів М. В. Гоголя на українську мову» (1992), «Вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду — важлива ланка в системі управління навчально-виховним процесом у вищому навчальному закладі» (1980).

Нагороди

Нагороджений орденами Дружби народів (1981), Трудового Червоного Прапора (1986).

Додатково

З ініціативи Арвата 31.08.1990 у м. Ніжині на території теперішнього університету було вперше в Україні відкрито пам’ятник Вчительці, а також на початку 1990-х встановлене відреставроване погруддя засновника Ніжинської вищої школи — графа І. А. Безбородька.

Праці

З історії українського перекладу ІІ половини XIXст.: П. А. Грабовський і Л. Українка як теоретики перекладу // Тези доповідей XX наукової сесії Чернівецького університету. *Секція філологічних наук. Чернівці : [б. в.], 1964. С. 63–64.
Іван Франко — теоретик перекладу: лекції із спецкурсу «З історії українського перекладу». Чернівці : Чернівецький державний університет, 1969. 38 с.
Перші переклади творів М. В. Гоголя українською мовою // Література та культура Полісся : в 90 вип. Ніжин : НДПІ, 1992. Вип. 3. С. 138–149.
Старицький М. П. як перекладач // Література та культура Полісся : в 90 вип. Ніжин : НДПІ, 1992. Вип. 3. С. 150–160.
У с п і в а в т. — Русский язык: учеб.для 5–6 классовшкол УССР с молдавским языком обучения. Киев; Черновцы : Радянська школа, 1973. 360 с.
Сопоставительное изучение русского и украинского языков в школе. Киев : Радянська школа, 1989. 192 с.
Практична стилістика. Київ : Вища школа, 1990. 231 с.
Родинно-сімейна енциклопедія. Київ : Богдана, 1996. 438 с.

Література

Пінчук Т. Д. Мої чотири ректори. Ніжин : Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2000. 42 с.
Педагогічний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка. Київ : Педагогічна думка, 2001. 516 с.
Самойленко Г. В., Самойленко О. Г. Ніжинська вища школа: сторінки історії. Ніжин : Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя ; ТОВ «Видавництво Аспект-Поліграф», 2005. 420 с.
Адруг А. К., Андрущенко В. П., Бєлкіна Н. І. та ін. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Чернігівська область. Київ : Знання України, 2012. С. 315–317.
Ніжинська вища школа у спогадах студентів і викладачів : у 2 т. / Упоряд.: Г. В. Самойленко, О. Г. Самойленко. Ніжин : Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2015. Т. 2: 1920–2010. С. 381–382.

Автор ВУЕ

А. І. Конончук

Покликання на цю статтю: Конончук А. І. Арват, Федір Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арват, Федір Степанович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.02.2021