Араужу Порту-Алегре, Мануел Жозе де

Араужу Порту-Алегре Мануел Жозе де, портрет. Худ. Ф. Крамхольц, 1848. Національний музей образотворчих мистецтв у
м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

Арау́жу По́рту-Але́гре, Мануе́л Жозе́ де (порт. Araújo Porto-Alegre, Manuel José de; 29.11.1806, м. Сан-Жозе-ду-Ріу-Парду, штат Сан-Паулу, Бразилія — 30.12.1879, м. Лісабон, Португалія) — письменник-романтик, живописець, архітектор, журналіст, дипломат, член Бразильської академії, почесний член Історико-географічного інституту Бразилії, Товариства красних мистецтв і літератури, барон де Санту-Анжелу (з 1874).

Араужу Порту-Алегре, Мануел Жозе де

(Araújo Porto-Alegre, Manuel José de)

Народження 29.11.1806
Місце народження Сан-Жозе-ду-Ріу-Парду, Сан-Паулу, Бразилія
Смерть 30.12.1879
Місце смерті Лісабон, Португалія
Alma mater Військова академія Агульяс Неграс
Напрями діяльності літературна творчість, проза, поезія, живопис, архітектура


Відзнаки

Ордени Христа та орденом Троянди (1840)

Життєпис

Народився в дворянській сім’ї.

1826 переїхав до м. Ріо-де-Жанейро. Вивчав живопис у Ж.-Б. Дебре (1768–1848; Бразилія — Франція) в Імператорській академії красних мистецтв, а також медицину й філософію в Королівській військовій академії (тепер Військова академія Агульяс Неграс).

1831 разом з Ж.-Б. Дебре поїхав до Європи, щоб вдосконалити власну техніку малювання. У м. Парижі відвідував студію художника Ж. А. Гро (1771–1835; Франція) та Національну вищу школу красних мистецтв. 1835 поїхав до Італії, де познайомився з поетом Д. Ж. Гонсалвісом ді Магальяїсом (1811–1882; Бразилія). 1836 вони разом заснували у м. Парижі журнал «Нітерой» («Niterói»).

1837 повернувся до Бразилії, обійняв посаду викладача історичного живопису в Імператорській академії красних мистецтв. Почав працювати як архітектор і створювати перші карикатури.

З 1838 викладав у Колежу Педру ІІ.

У 1840 офіційно став придворним живописцем та декоратором палацу імператора Педру II. Прикрашав імператорський палац, декорував церемонії весілля Педру II та коронації імператора.

1843 разом із Ф. де Салісом Торресом Оменом (1812–1876; Бразилія) заснував літературний журнал «Мінерва Бразілієнсі» («Minerva Brasiliense»; 1843–1845), а 1844 — гумористичний журнал «Лантерна Мажика» («Lanterna Mágica»), перше в Бразилії періодичне видання, ілюстроване карикатурами.

З 1848 викладав малюнок у військовому училищі.

У 1849–1856 разом із Ж. М. ді Маседу (1820–1882; Бразилія) та А. Гонсалвесом Діасом (1823–1864; Бразилія) видавав журнал «Гуанабара» («Guanabara»), що вважається офіційним органом романтичного руху в Бразилії.

1852 розпочав політичну кар’єру, обіймаючи посаду в муніципальній палаті м. Ріо-де-Жанейро.

Упродовж 1854–1857 — директор Імператорської академії красних мистецтв.

1858 вступив на дипломатичну службу, був консулом Бразилії в Королівстві Пруссія, потім — у Королівстві Саксонія (1860–1866), а згодом у Португалії (1966–1979), де й помер.

Останки Араужу Порту-Алегре були привезені до Бразилії в 1922, а 1929 поховані в його рідному місті.

Творчість

Араужу Порту-Алегре — один із основоположників романтизму в Бразилії.

Автор понад 150 літературних творів. Писав статті, п’єси, вірші. Використовував псевдонім Тібурсіу ду Амаранте. Серед творів: «Уривки з мемуарів і подорожніх нотаток полковника Жозе Боніфаціу ду Амаранте» («Excertos das Memórias e Viagens do Coronel José Bonifácio do Amarante»; 1848, перевидано 1852), поетична збірка «Бразіліанас» («Brasilianas»; 1863); епічна поема «Колумб» («Colombo»; 1866), комедія «Амазонська статуя» («A Estátua amazônica»; 1851) та інші.

Переклав п’єси «Електра» Евріпіда, «Лукреціа Борджіа» В. Гюго, «Крістіна Шведська» А. Дюма.

Був засновником історії та критики бразильського мистецтва. Зокрема, автор статей «Пам’ять про давнюю школу живопису Флуміненсе» (1841), «Деякі думки про образотворче мистецтво і промисловість у Бразилії» (1850). Розумів мистецтво як віддзеркалення свого часу.

Його вважають також першим карикатуристом Бразилії, тим, хто запровадив у Бразилії цей жанр мистецтва. Першою бразильською карикатурою була його робота 1837, що висміювала період Регентства (1831–1840). Створив серію сатиричних літографій (1837–1839).

Серед картин: «Автопортрет» (1823), «Портрет Педру І» (1830), «Коронація Дона Педру» (1844), «Бразильська сельва» (1850) тощо.

Автор архітектурних робіт у м. Ріо-де-Жанейро: будівля Банку Бразилії (знесена 1937), плани Школи медицини й митниці (1858) тощо.

Нагороди

Нагороджений орденом Христа та орденом Троянди (1840).

Твори

  • Triunfo // Guanabara. 1849. № 1. P. 3–13.
  • Brasiliana // Guanabara. 1850. № 6. P. 189–208.
  • II Alhambra; III Te deum laudamus // Guanabara. 1850. № 3. P. 81–90.
  • A Estátua Amazônica. Rio de Janeiro : F. de P. Brito, 1851. 94 p.
  • Brasilianas. Vienna : Imperial E Real Typographia, 1863. 359 p.
  • Os voluntarios da patria. Lisboa : Imprensa nacional, 1877. 157 p.
  • Colombo. Rio de Janeiro : Companhia typographica do Brazil, 1892. 734 p.
  • Angélica e Firmino. [W. p.] : CreateSpace, 2015. 84 p.

Література

  1. Amora A. S., Silva Ramos da F. J. Grandes poetas românticos do Brasil : in 2 vol. São Paulo : Editora Discubra, 1978.
  2. Squeff L. O Brasil nas letras de um pintor: Manuel de Araújo Porto Alegre (1806–1879). Campinas : UNICAMP, 2004. 280 p.
  3. Varella F., Oliveira de M. da G., Gontijo R. História e historiadores no Brasil: da América portuguesa ao Império do Brasil, c. 1730–1860. Porto Alegre : EdiPUCRS, 2015. 262 p.
  4. Costa C. Manuel de Araújo Porto-Alegre: um Artista Fora do Foco. São Paulo : Alameda Editorial, 2020. 246 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Араужу Порту-Алегре, Мануел Жозе де // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Араужу Порту-Алегре, Мануел Жозе де (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
19.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ