Апробативна етика

Апробати́вна éтика (лат. approbatio — визнання, схвалення, санкція) — сукупність етичних теорій, в яких мораль визначається наказом, схваленням або санкціями певного авторитету.

Базові ідеї

Залежно від авторитету (Бог, моральне почуття людини або суспільство), розрізняють теологічні, психологічні та соціально-апробативні теорії апробативної етики.

У теологічних теоріях єдиним джерелом і критерієм моралі виступає Бог, а добро — це те, що відповідає божественній волі (наприклад, у неопротестантизмі мораль визначається безумовною волею Бога).

Психологічні теорії акцентують роль безпосереднього морального почуття, яке визначає, що є добром, а що — злом (теорія морального почуття).

У соціально-апробативних теоріях походження та смисл моралі залежать від санкцій суспільної влади: вчинки, санкціоновані та схвалені суспільством, постають як добро, а засуджені ним — як зло.

Творці соціально-апробативної етики, Е. Дюркгейм і Л. Леві-Брюль вказали на зв’язок моральних ідей з суспільством, на суспільну природу моралі. Норми моралі, моральні оцінки та приписи, на їхню думку, позбавлені об’єктивного та пізнавального сенсу, оскільки санкціоновані владою суспільства, продиктовані «колективними уявленнями», тому марно намагатися науково довести їх істинність, вони не не є ані істинними, ані хибними. Е. Дюркгейм і Л. Леві-Брюль не змогли послідовно простежити джерела моральності, звівши сенс моральних понять (добра, зла та ін.) до моральної санкції суспільства. Визнаючи зв’язок «колективних уявлень» з матеріальними умовами життя суспільства, кінцеву підставу моральності вони вбачали в самих цих уявленнях, що призвело до суб’єктивістського розуміння природи моралі. Надалі суб’єктивістська тенденція потрактування моралі була розвинена багатьма західними соціологами, а в етиці – неопозитивізмом. Згодом психологічне і соціально-апробативне розуміння явищ моралі призвело до скептичної і нігілістичної їх інтерпретації (позитивізм логічний, емотивізм).

Значення

Теорії апробативної етики заперечують об’єктивні критерії моральних оцінок. Апробативну етику характеризує невизнання власних (внутрішніх) критеріїв моралі. Подібне розуміння моральності є виявом морального авторитаризму. Типологічно близькими є погляди на мораль у т. з. соціологізмі вульгарному та марксистській ідеології.

Література

  1. Леви-Брюль Л. Первобытное мышление // Психология мышления / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер и В. В. Петухова. Москва : Изд-во МГУ, 1980. С. 130–140;
  2. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. Москва : Наука, 1991. 575 с.
  3. Разин А. В. Способы обоснования морали // Мысль: журнал Петербургского философского общества. 1999. Т. 3, № 1. С. 15–41.
  4. Нравственное богословие / [сост. В. В. Горидовец]. Витебск : УО "ВГУ им. П. М. Машерова", 2012. 123 с.

Автор ВУЕ

М. А. Козловець


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Козловець М. А. Апробативна етика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апробативна етика (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ