Апорія

Апорíя (грец. ἀπορία — безвихідь), поняття філософії, яке відображає уявлену проблему (ситуацію), що не має розв’язання (або не може існувати в дійсності). Близькими до нього є антиномія, парадокс, софізм, паралогізм.

Виникнення апорій

Знаним автором апорій в античну добу вважається Зенон із Елеї. Апорії Зенона стосувалися насамперед таких категорій онтології, як рух і спокій («Ахіллес», «Стріла»). Проблема полягала в осягненні розумом руху як властивості буття; в античні часи філософи лише декларували наявність руху (як, наприклад, Геракліт Ефеський), але не доводили його. Для розв’язання проблеми руху потрібне мислення, здатне в поняттях відтворити протиріччя, які є джерелом руху і взагалі будь-яких змін, але такого мислення античні філософи ще не мали. Воно з’явиться лише в Новий час, в епоху розквіту наук (зокрема, проблему єдності простору, часу та руху вдалося розв’язати тільки з відкриттям диференціального та інтегрального числення).

Проблема руху у філософії Гегеля й наукові відкриття Нового часу

У сфері філософії заслуга теоретичного вирішення проблеми руху належить Г. Ф. Г. Гегелю. Він, розробляючи діалектику як спосіб мислити та розв’язувати протиріччя, довів, що мислення здатне відтворити рух у поняттях розуму. Зенон розумів рух спрощено — як переміщення, й, відповідно, спокій — як відсутність руху. Але такому розумінню суперечать навіть буденні спостереження: рух абсолютний — спокій відносний. Бути відносним означає «залежати», співвідноситись; відповідно, рух і спокій пов’язані між собою. Натомість Зенон розриває ці два поняття у тлумаченні апорій: у нього рух не є спокоєм, а спокій не є рухом.

Пов’язаність руху і спокою виразно відтворюють диференціальні та інтегральні обчислення. В основі цих математичних перетворень покладено диференціювання будь-якої величини, результатом якого є нескінченно мала величина. Остання є такою, що стремить до нуля, але ніколи його не досягає. Приклад зі стрілою, як і з будь-яким рухомим предметом, для діалектичного мислення є відображенням руху і спокою як різних сторін одного протиріччя. Спокій не є в даному разі відсутністю руху, а лише нескінченно малою його величиною (якою ми нехтуємо так само, як і в диференціальних та інтегральних обчисленнях); похибкою настільки незначною, що вона не впливає на результат обчислення. Таким чином, спокій — не відсутність руху, а його момент.

Значення

Історія виникнення та аналізу апорій свідчить про потребу глибшого проникнення в сутність руху, ніж він даний у чуттєвому сприйнятті. Зенон із Елеї прагнув осягнути рух розумом, однак зазнав невдачі. Геґель високо оцінив міркування Зенона стосовно протиріч в мисленні і визнав за ним відкриття діалектики в її негативній формі (див. Негативна діалектика), яка стала передумовою діалектичного відтворення руху в поняттях розуму.

Література

  1. Анисов А. М. Апории Зенона и проблема движения // Труды научно-исследовательского семинара Логического центра ИФ РАН. Москва, 2000. Вып. ХІV. С. 139–155.
  2. Анисов А. М. Логика. Парадоксы. Наука // Противоположности и парадоксы (методологический анализ). Москва : Канон+; РООИ «Реабилитация», 2008. С. 156–188.
  3. Шалак В. И. Против апорий // Противоположности и парадоксы (методологический анализ). Москва : Канон+; РООИ «Реабилитация», 2008. С. 189–204.
  4. Загрійчук І. Д. Апорії Зенона і диференціальні та інтегральні обчислення: взаємне обґрунтування // Наука, техника и технология в постиндустриальном мире. Сборник научных статей / Под общ. ред. А. К. Чаплыгина. Харьков : ХНАДУ, 2013. С. 174–177.

Автор ВУЕ

І. Д. Загрійчук

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Загрійчук І. Д. Апорія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апорія (дата звернення: 28.11.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
11.09.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ