Аперитив

Реклама аперитиву, худ. Жюль Шере, 1895

Аперити́в (фр. aperitif, від лат. аperire — відкривати) — група напоїв, зазвичай алкогольних (див. Алкоголь), які подають перед їжею для збудження апетиту й сприяння травленню.

Історична довідка

Батьківщиною аперитиву вважають Францію, де нині є особливе свято — день французького аперитиву. Аптекар Ж. Дюбонне (1818–1871; Франція) 1846 створив ліки від малярії, які вживали перед їжею у вигляді ароматизованого напою з використанням хініну.

У 19 ст. аперитиви поширилися в Європі, з початку 20 ст. — у Латинській Америці.

Класифікація

Аперитиви поділяють на три групи.

Одинарний аперитив складається з одного алкогольного або безалкогольного напою, який подають у чистому вигляді.

Комбінований аперитив — із кількох різних напоїв, які подають одночасно.

Змішаний аперитив — із кількох видів спеціально виготовлених сумішей різних напоїв, наприклад, коктейлів, переважно алкогольних.

За іншою класифікацією, аперитиви поділяють на:

  • напої алкогольні та безалкогольні («Campari Soda» і «Aperol Soda», «Вitter Bianco», «Вitter Rosso», «Crodino»);
  • вина (сухі білі, сухі ігристі, білі або рожеві, сухі кріплені);
  • біттери («Campari», «Aperol», «Biancosarti», «Cynar» тощо);
  • вермути (сухі, червоні і білі).

Аперитив (лікеро-горілчаного виробництва) — лікеро-горілчаний напій міцністю від 15 до 30 % об., із масовою концентрацією екстрактивних речовин від 5 до 20 г/100 см3, із легким присмаком гіркоти та тонізувальними властивостями, виготовлений на водно-спиртовій або винно-спиртовій основі з використанням напівфабрикатів рослинної й плодової сировини та інгредієнтів. Асортимент аперитивів представлений такими найменуванням: «Агнес», «Трійка», «Оригінальний», «Сюрприз», «Медея», «Кларет», «Оранж», «Цитрусовий» тощо.

Під час приготування аперитиву як основні інгредієнти використовують спирт етиловий ректифікований, воду підготовлену, настої спиртової пряно-ароматичної рослинної сировини або ароматні спирти, цукровий сироп, а також інгредієнти, що надають напоям пекучості та легкого присмаку гіркоти (полин, червоний перець, імбир).

Застосування

Традиція вживання аперитиву є в порядку офіційних церемоній і має назву «час аперитиву» — пригощання гостей перед застіллям невеликою кількістю ароматизованих міцних десертних або безалкогольних напоїв. Напої, які вважаються аперитивом, мають добре гармоніювати з уживаними під час подальшого застілля та з їжею, доповнювати її смак. Крім того, аперитив має поєднуватися з дигестивами — напоями, які подають після їжі. Аперитив не повинен насичувати організм, відволікати від їжі різкими смаками, сп’яняти. Як аперитив можна використовувати безалкогольні напої — мінеральну, газовану, содову й охолоджувальну питну воду, соки — лимонний, апельсиновий, грейпфрутовий, гранатовий, томатний, березовий, виноградний з несолодких сортів, і вино-горілчані напої. Знаними в світі аперитивами є напої «Fernet Branca», «Americano», «Pirlo», «Spritz», «Campari», «Rossini», «San Pellegrino», «Martini», «Gancia» тощо.

Додатково

У складі купажу аперитиву «Нектар» є настої спиртові 1-го та 2-го зливання гіркого мигдалю, липового цвіту, материнки звичайної, м’яти перцевої перцевої. Аперитив має характерний золотисто-жовтий колір, кисло-солодкий прохолоджувальний освіжальний смак, медовий аромат. Його міцність становить 25 % об., масова концентрація екстракту 10 г/100 см3. Під час приготування купажу аперитиву «Оригінальний» використовують вермут білий, настій спиртовий 1-го та 2-го зливання полину гіркого, деревію, кори хінного дерева, кори кориці, м’яти кучерявої, мускатного горіха, плодів кардамону, шафрану, перцю червоного стручкового, кубеби. Міцність аперитиву — 25 % об., масова концентрація екстракту 7,5 г/100 см3, колір золотисто-жовтий, смак солодкий, злегка пекучий.

Джерело

ДСТУ 3297:95 Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять. Київ : Держстандарт України, 2004. 30 с.

Література

  1. Голуб О. В. Товароведение и експертиза напитков и продуктов брожения : в 2 ч. Кемерово : Кемеровский технологический институт пищевой промышленности, 2009.
  2. Brown J., Miller A. The Mixellany Guide to Vermouth & Other Aperitifs. London : Mixellany Limited, 2011. 240 p.
  3. Примак Р. Культура аперитива // Фармацевт Практик. Киев, 2013. № 12. С. 60–61.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Куц А. М. Аперитив // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аперитив (дата звернення: 25.02.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
05.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ